В принципі було б логічно, аби то була столиця всього Оркостану. Бо де ще жити оркам, як не в Орську?
Але там є тільки "Орськнафтооргсинтез" з чотирма установками первинної переробки нафти, і потужністю 6,6 млн тонн нафти на рік. Продукція заводу: бензин, дизель, масла, авіакеросин, бітум, мазут... Жирна ціль! Відстань від України - 1400 км!
Казахи і башкіри називають Орськ - Жаманкала, тобто - поганий город.
І от саме до цього поганого города й заводу вночі завітали хороші, далекомагістральні перелітні пташки Служби Божої України (СБУ). Зранку над заводом здіймаються стовпи густого чорного диму, місцева влада проголосила евакуацію. Зачьот!
До речі, саме в тих краях відбував заслання рядовий третьої роти пятого лінійного батальйону на ім'я Тарас Шевченко. "З забороною писати і малювати"...
Саме в Орській фортеці написані "Чернець" і "Варнак". Писав і малював!
Гадаю, рядовий третьої роти п'ятого лінійного батальйону зараз хитро всміхається в вуса, десь в тамтих світах...
Окрім всього іншого, ця війна є ще й війною символів, знаків. Це війна довгої пам'яті.
Ніхто не забутий, ніщо не забуте, - як той казав...
