Не втримався. Опублікую сьогоднішній діалог із моїм добрим товаришем.
Він зараз воює, його дружина і маленька дитина виїхали за кордон. Не знаю чи бачив він їх за три роки.
Ігор Д******* :
кожному по ділам його. Я не за Зелю, але й Пороха святим не вважаю, одне кодло.
Сашко Лірник :
Ігор Д******* Братику, святих взагалі не існує.
Це романтичні казочки, які використовують,щоб керувати бажаннями мас.
Тому є люди, які більше відповідають посаді, а які менше.
От на свою будову я (чи ти) візьмеш досвідченого плиточника, а не веселого чувака, який анекдоти гарно травить.
Той старий - товстий, курить, матюччя гне, бухає, шкарпетки має смердючі, і взагалі нігадяй.
А цей красивий, іскромьотний,душа компанії в курилці, і в шкіряній курточці.
Однаково візьмеш того діда.
Бо тобі треба плитку покласти. А на того діда насрати. Покладе плитку і нехай валить куди там хоче.
Тут ти розумний і вчиняєш правильно. На цьому рівні твого інтелекту достатньо, щоб собі не нашкодити. Бо молодий і веселий має руки із жопи, переведе клей, спортить стіни і поб'є матеріал. А плитку не покладе.
Зате тобі веселого анекдота розкаже про стіну, яка впала на будівництві.
Ти вибереш старого матюкальника.
Бо ідеального будівельника в чистій спецовці і білій касці, який кладе плитку швидко ідеально і без відходів, і взагалі не питущий, розумний, поголений , "недорогий" в найближчому твоєму оточенні і далекій твоїй перспективі, не існує.
Нє, ти в кіно бачив таких, і навіть хтось розповідав що бачив такого вживу.
Але ти( і я) такого точно не знайдеш.
Тому у мене(у тебе) працює смердючий дід, який таки кладе плитку, а не сидить в курилці з анекдотами.
Ти зрозумів про що я кажу?
Так то всього лиш плитка. Плитку можна збити і перекласти. Або купити нову.
Як кажуть- "Госполи, спасибі, що взяв грошима!"
А тут посада, від якої залежить життя твоє і твоїх дітей.
Напряму.
І тут точно не "одне кодло".
"Одне кодло"- то твій психологічний захист, який знімає проблему , яку ти носиш в собі. Бо підсвідомо не хочеш признатися, що жорстоко помилився.
Був вибір не між "святим ідеалом у будівельній касці" і "огидним нігадяєм".
А був вибір між старим і не святим професіоналом-будівельником і молодим веселим дурним пиздунцем.
На роздоріжжі, на камені, було написано "Направо підеш- якось проживеш. У Відень на каву раз на рік поїдеш, а не два. Наліво поїдеш - хоч анекдотів наслухаєшся."
Себе хоч не обманюй.
