9 червня 1995 року в м. Сочі президентом України Л. Кучмою та президентом РФ Б. Єльциним підписано угоду щодо Чорноморського флоту, у тому числі його розподілення. Зі складу ЧФ що існував станом на 3 серпня 1992 року, Україні передавалось 18,3%, Російській Федерації - 81,7% суден.
Тепер увага. На 11 бойових кораблів та 1 підводний човен (не на ходу) Україні віддали 39 суден забезпечення, цілих 4(!) командні пункти, 2 вузли зв'язку, 2 плавучі шпиталі та решту "дрібноти". Тобто "на тобі, Боже, що мені негоже".
Але і з т. з. "бойовими кораблями" біда. З 11 "бойових одиниць" дві - тральщики, кораблі, призначені для розмінування та постановки мінних й інженерних загороджень, але в бою абсолютно беззахисні; три старі ракетні катери на кшталт "Прилук", а також таке "добро" як старий іржавий фрегат "Разительный" ("Севастополь"), котрий як бойова одиниця не використовувався, бо не міг вийти в море й був списаний у 2004 році. Або "Беззаветный" ("Дніпропетровськ") - як бойова одиниця не використовувався, бо не міг вийти в море. Списаний у 2003 році.
Зате Росія залишила за собою ракетний крейсер "Москва", який сам міг, не напружючись, втопити увесь той мотлох, який вважався українським флотом, плюс три фрегати, які, на відміну від тих, що отримала Україна, були цілком плавучими, а також купу корветів, ракетних катерів та інших бойових одиниць.
Яскравою ілюстрацією "справедливості" поділу є історія з підводними човнами.
Україна отримала древню субмарину проекту 641, котрий було розроблено ще у 1955 році. На момент її спуску на воду у 1970 році вона вже була безнадійно морально й технічно застаріла. На момент підписання угоди із 75 одиниць побудованих субмарин цього класу вона одна залишилася "у строю". Ну як, у строю... Вийти в море не могла. На початку 90-х ці човни якраз списувалися як непридатні і українська сторона знала, що бере мотлох. Зате їй дали горду назву "Запоріжжя".
А Росія залишила собі новітній човен третього покоління проекту "Палтус" 1989 року народження. Як кажуть, "по братерськи".
Так от: і цей "розподіл", і угода про базування російського Чорноморського флоту в Криму є злочином. Причому подвійний, бо разом зі сміхотворною ціною оренди бази у Севастополі - цілих 93 мільйона доларів на рік (для порівняння, США платять Киргизстану 150 мільйонів за оренду лише невеликої авіабази "Манас"), Україна отримала ще й знижку ціни на газ.
Чому це злочин? Бо українська економіка замість модернізації "підсіла" на дешевий російський газ. Ми за це досі розплачуємося.
Але то вже інша історія...
На фото: фрегат "Дніпропетровськ" після списання.
P.S. Москва має дві історії. Одна з них добре відома – завдяки титанічним трудам тисяч авторів наукових монографій, підручників та історичних фільмів. У тій історії Москва – це спадкоємниця Київської Руси, а також Третій Рим і четвертого уже не буде.
З тієї історії виростає міфологема «Русского мира». Того «мира», в якому, за словами Путіна, росіяни українці та білоруси є одним народом, а відтак Москва має усіх нас «зібрати» та «возз’єднати».
Проте існує інша, таємна і справжня історія Московії, яку кремлівські володарі на за що не покажуть ані світові, ані власним підданим. І та історія страшна…
Зараз ви маєте можливість за пільговою ціною передзамовити книгу, яка поведе вас крізь сторіччя й розповість про те, звідки і як постала Московія та люд московський. Звідки виник отой «Русский мир», що розкинув свої метастази по всьому світові; «мир», який, скалічивши власну землю і власний народ, прагне до світового панування.
Від таємної історії князя-вигнанця Юрія Долгорукого, котрий вважається засновником Москви, через таємну історію десятків її володарів я проведу вас, Читач, до таємної історії Петра І, на якому закінчується історія Московії й починається історія останньої і найстрашнішої імперії – Російської.
Умови передзамовлення - за посиланням: https://pavlopraviy.blogspot.com/2020/04/blog-post_2.html…
З повагою
ПАВЛО ПРАВИЙ
