Їх легіон. Вони називають себе українцями. Вони називають себе корінними киянами. Вони кажуть, що прославляють Україну. Вони кажуть, що вони її люблять...
Відомі колишні і теперішні футболісти та інші спортсмени; гумористи та власники бульварних видань; відомі співаки та інші артисти з когорти "не твоя війна"; тощо.
Вони всі говорять, що поза політикою. І що ми один народ. І що не все так однозначно. І що нам все одно треба мати гарні стосунки зі сусідами. Вони ніколи або вкрай рідко говорять прямо про війну і хто агресор.
Можливо, я помиляюсь (але впевнений, що ні), але їхні серця не стискаються від болю, коли вони думають (а чи думають взагалі?) про те, що відбувалось у Львові у 1939 році. Коли прийшли "совєти" і просто розстріляли у в'язницях майже весь цвіт української Нації. ТИСЯЧІ українських письменників, художників, філософів, співаків, композиторів було просто ЗНИЩЕНО.
Чи може в них стискається серце від болю та виступають сльози, коли вони собі уявляють, як сотні тисяч людей зі західної України чи з Кримського півострова як худобу везли вагонами до Сибіру?? З маленькими дітьми, зі старими та немічними людьми. "Совєти" знали, що цих людей неможливо зламати чи підкорити. — Гадаю, що теж ні.
Чи може в них є гнів, коли вони думають (якщо взагалі думають), як Москва триста років знищувала українських гетьманів, які хотіли, аби Україна була вільною? — Гадаю, що ні.
Чи проймає їх гордість, коли вони думають (якщо вони думають) про вояків УПА, які аж до 1960-х років (!!) боролися проти "совєтів", навіть знаючи, що цього диявола їм не перемогти?.. — Гадаю, що в них немає гордості за цих українців.
Що ще має зробити диявол з Україною, аби вони прокинулись? Щоби не взяли жодного рубля з рук ворога? Де їхня українська пам'ять? Де їхні гени свободи? Чи вони всі поголовно — внуки НКВДистів?
Чому вони не стануть совістю нації? Опорою для людей? Моральними орієнтирами? Авторитетом і підтримкою?
Чому литовці чи канадійці більше люблять Україну, ніж цей так званий "цвіт" нашої нації??
Всі ці питання є риторичними. Та може хоч хтось замислиться. Що для мене Україна? Територія? Біометричний паспорт? Заспівати гімн? Обгорнутись Прапором і побити солдата під Верховною Радою?
Корені. Гени. Пам'ять. Мозок. Голова. Думайте.
