Сьогодні цілий день, читаючи новини, гриз лікті. Я, розумієте, у відпустку зібрався, давно все спланував, підготовив... І - на тобі. Справді, коли західні ЗМІ чий авторитет в рази вищій за всі інтернет-смітники Подоляка, говорят що війна почнеться от-от, проти волі замислишся. Що таке війна я знаю не з чуток. Опинитися на початку бойових дій за багато кілометрів від дому, задоволення сумнівне.
Проте, читання новин мене швидко переконало, відпустку можна не відміняти. І от чому.
По-перше, ви в курсі, що вчора Україна оголосила Росії політичний ультиматум? Україна згідно розідлу ІІІ Віденського документу звернулася до Російської Федерації із запитом надати детальні роз’яснення щодо військової діяльності у районах, прилеглих до території України та в тимчасово окупованому Криму. На підготовку відповіді Росії дано 48 годин. У разі відсутності відповіді Україна звернеться до РФ та решти держав-учасниць Віденського документа, щоб скликати надзвичайну зустрічі, на якій Росія повинна буде надати роз’яснення.
По-друге, українське керівництво абсолютно свавільно, тобто рішенням дорадчого органу при президенті України (РНБО) заблокувало роботу телеканалу "НАШ", Євгена Мураєва, особи ніяк не чужій Москві, згідно з інформацією британських та американських урядових кіл.
Характерно, що отак нахабніти українське керівництво почало після зустрічі Єрмака з Козаком в Берліні. Нагадую ідеться про владу яка "шукала мир в очах Путіна" та "закінчила війну в своїй голові". Як там казав Зеленський коли його запитали про Путіна? "Через ваше запитання завтра сто людей можуть вбити на Донбасі". Уже не можуть?
ЗЕкоманду прямо не впізнати! Орли! Додайте сюди низку бравурних (знову) заяв українського керівництва, мовляв, все під контролем, і взагалі "нє чітайтє амеріканскіх газєт", і все. Очевидно, що для хвилювань нема підстав.
Єдине лихо - дипломатичні відомства західних країн і світова преса, оптимізму якось не випромінюють. Навпаки, вони серйозно стурбовані можливістю військової загрози найближчим часом. Характерно, що такий стан речей ми спостерігаємо від самого початку поточного загострення - зразковий оптимізм українського керівництва на тлі серйозного занепокоєння західних урядів.
З урядовцями зрозуміло, а що нам кажуть широкі маси прихильників чинної влади? А вони нам кажуть, без перебільшення, що війна - фігня. Мовляв, то не Росія нам загрожує, то підступний Захід спільно з Росією хоче примусити Україну виконувати Мінські угоди "які підписав Порошенко" (бершуть як шовком шиють, від України ті папери підписав лише Леонід Кучма, статус якого на момент підписання - пенсіонер. Мінські угоди не ратифіковані Верховною Радою, і власне угодою вони не є - лише декларацією намірів).
Тобто у підсумку, у всьому винний Порошенко. Хто б сумнівався?! Путінська загроза для шанувальників ЗЕ - діло десяте, а от Порошенко!...
Своє припущення чим визваний такий неприродний оптимізм тих хто ходить на роботу в ОПУ, я вже кілька разів писав, повторюватися не буду. Я краще розповім чим викликане занепокоєння Заходу.
Реакція Заходу - нормальна реакція людини, що має божевільного судіда зі схильністю хапатися за сокиру. Живучи біля такого, параноїком доводиться бути перманентно.
Нападе Росія на Україну чи не нападе, залежить тільки від одної людини - від Владіміра Путіна. А ця людина мислить не логікою. Вона мислить постімперським синдромом. Він бачить себе таким собі "сабіратєлєм зємєль русскіх". Тобто з реальністю не дружить.
От тому Захід і здіймає щоразу крик. Бо це мабуть єдиний спосіб нагадати очільнику Росії, що за ним дуже уважно слідкують і що легкими його авантюри не будуть.
Логіка проста. Коли живеш поруч зі скаженим, покладатися теж треба не на логіку, а на вічне "Чому бути - того не оминути". Тож подивився я на все це і таки поїхав у відпустку. Щось мені підказує що преЗЕдент свою відпустку не пропустить - попри російські танки.
