Він пенсіонер, щось робить по хаті та слухає новини. І ми тут, на сході, Росії не хочемо.
Нервує, мені намагається показати інше, але ж я все бачу.
Я чомусь ні. Не нервую. Мені в житті допомагає мислення такими критеріями:
Коли є А, то знайди й Б.
- Росія наступає, і що буде з Україною?! (паніка, так?)
- але чому ми думаємо тільки про те, що буде з Україною? Давайте намалюємо перспективи для самої Росії. Вони, може бути, ще гірші.
- тарифи, ціни підвищились;
- а що можу зробити в цьому випадку Я? Бо якось ми сприймаємо руйнівну хвилю тільки в свій бік. А наші можливості до супротиву чи стійкості не враховуємо.
- хвороба лякає;
- і знову: а що можу зробити в цьому випадку Я? Бо лякає щось, що ти вважаєш сильнішим за себе. В чому воно сильніше? Чому воно сильніше? А чому не ти? Може якраз ти й сильніше за обставини, просто ще не спробував дати ляпаса у відповідь.
Треба перекинути м'яча на поле того, хто лякає. Коли ми бачимо не тільки те, що на нас насувається ворог, але й те, що ми можемо зробити у відповідь - з'являється трохи інша картинка. На ній ваги терезів, і на кожному боці є якісь плюси, якісь мінуси. Інколи можна виграти з меншими шансами. Інколи ми з подивом дізнаємося, що той, хто нас лякав, себе переоцінив, а ми панікували.
Це активна позиція - шукати ресурси своєї сторони. Навряд чи вони в нас нульові в кожному такому випадку. Та й те, що на нас насувається (чи той, хто нас ображає) - вони не завжди є сильнішими. А просто намагаються такими здаватися.
На побутовому прикладі це може виглядати десь так:
- Що ти мені погрожуєш? Я зараз піду рушницю витягну з-під ліжка, будеш мені тут ще про щось "заливати". Ти себе в дзеркалі бачив? У тебе проблем у самого вистачає, йди, тварино, вирішуй! Прийшло воно, собака, погрожувати...
(Вибачте))
Кожному сил та морального спокою.
