Нині всі зусилля офіційної та ліберальної повістки РФ спрямовані на те, аби створити Росії імідж договороздатної країни, яка шукає компроміси виходу із кризи. Яскраві сюжети про те, як кияни гріються у висотках цеглою та шматками труб із ближнього "Епіцентру" уже облетіли міжнародні медіа.
Путін реально вважає, що клієнт уже дозрів і треба трошки підтиснути, аби замерзлий народ біг до Зеленського — підпиши уже відмову від суверенітету, армії та Донбасу. Скоріше.
Утім, замерзлий народ сам активно включився в інформаційний порядок денний. ТікТоки та інші платформи заполонили ролики про виживання під вірусну пісню Тіни Кароль про тепло і добро. І тут бажання контролювати українців страхом дало збій — а що, якщо за замерзлих діточок вступиться Джолі чи Меланія Трамп якийсь новий лист напише? Путіну таке зміщення акцентів точно не треба. Тому не дивно, що в унісон із заявами про кілька днів енергетичного перемирʼя на люди з грамотною пропагандою виліз урбаніст за гроші "Газпрому" Ілля Варламов, урівнявши українців у Києві та московитів у Бєлгороді. І підводить до думки, що "обе страны очень сильно страдают". Як завжди, допомагають йому у просуванні таких наративів наші чудові заробітчани як то Олександр Роднянський. Він своїми серіалами про "Кадетів" виростив нинішніх майорів та полковників СВО, а зараз виступає експертом з усього на світі.
Урівнювання жертви та агресора підсовує нам велику свиню на майбутнє. Бо коли десь на майданчиках ми порушимо тему урбіциду як воєнного злочину Росії — нам махатимуть Іллюшею та дядею Сашею, що не все так однозначно, мовляв, цивільне населення страждає скрізь.
Заява про те, що дедлайн цього перемирʼя — 1 лютого, має вирвати усіх нас із рожевих сиропів. Бо ж минулий жорсткий удар по енергетиці Росія завдала якраз між двома раундами перемовин в Абу-Дабі, ще й тоді, коли українська та російська делегація вперше сконтактували між собою.
