Президент Сполучених Штатів Дональд Трамп повідомив, що особисто просив російського очільника утриматися від масованих ударів по українській енергетиці під час сильних морозів. Прессекретар Путіна Дмитрій Пєсков натомість наголосив, що Трамп дійсно просив Путіна утриматися від ударів до 1 лютого, але не повідомив про реакцію російського президента. Президент України Володимир Зеленський натомість наголосив, що енергетичне перемирʼя фактично почалося з 30 січня і тому залишається незрозумілим чи закінчиться воно за кілька діб, чи дійсно продовжиться тиждень і може бути пролонгованим. Так завжди буває із домовленостями, що не підтверджуються жодними підписаними документами й базуються тільки на усному обговоренні. Й, до речі, це саме те, до чого завжди прагнули в Росії – щоб замість світу «по правилах» був світ «по поняттям», де можна було просто «пообіцяти», а згодом й забути. Хоча ніде правди діти, росіяни залюбки порушують і підписані угоди, це також, можна сказати, елемент їхньої “політичної культури».
Але найголовніше – ми не знаємо, навіщо це перемирʼя Путіну і чи існує домовленість, яку російський президент буде поважати.
Ми розуміємо, що Путін намагається запобігти відвертій ескалації стосунків із Трампом – і тому, що хотів би відвернути нові санкції, і тому, що сподівається використати контакти з президентською адміністрацією у Сполучених Штатах для спільного тиску на Україну – скажімо, у територіальному питанні. Адже зрозуміло, що намагання схилити українську владу до територіальних поступок – шлях до внутрішньої дестабілізації в Україні й, можливо, до окупації нових українських земель. Але атаки на українську енергетику – важлива частина путінського плану. Якщо він вирішив поступитися ними, для цього мають бути більш вагомі причини, ніж просто стосунки із Трампом.
Можливо, це взагалі не перемирʼя, а просто накопичення ракет і «шахедів» заради нових ударів. Адже такі ситуації вже траплялися багато разів, атак могло не відбуватися кілька тижнів поспіль, а згодом вони тільки посилювалися. І це ніхто не називав жодним перемирʼям.
Зрештою, не будемо забувати про більш вагому причину – Путіну дійсно можуть дошкуляти удари по російській нафтопереробці. І він може бажати їх зупинити, але тоді – зовсім не на один тиждень. Але виникає питання: що важливіше для російського президента – зберегти свою нафтопереробку чи знищити українську енергетику? І це при тому, що по російських нафтопереробних заводах бʼють безпілотники, а по українській інфраструктурі – ракети разом із безпілотними апаратами. Але відповідь на це питання ми отримаємо вже найближчими днями й тижнями.
Ну і ще один важливий мотив, який міг вплинути на рішення Кремля – процес перемовин. Путін може, з одного боку, демонструвати американцям свою «конструктивність», а з іншого – здійснювати тиск на українську владу й нагадувати про наслідки її непоступливості. Адже одне з масованих бомбардувань Києва та інших українських міст відбулося якраз в ніч між двома турами перемовин в Абу-Дабі.
Так що підстав хоча б на кілька днів змінювати тактику чимало, Але найголовніше питання: чи наближає нас до реального миру це неоголошене перемирʼя і чи не є воно свідченням того, що будь-який мир в російсько-українській війні насправді може бути тільки «гібридним» миром?
