Вчора на Еспресо дивився зарубу Портніков-Мілованов.
Це я вам скажу ті ще емоції.
Мілованов просто заявив, що не треба порівнювати їх з попередниками (типу - не принижуйте нас, ми не такі, ми з ними і поруч не стояли).
Портніков зробив йому зауваження типу: чувак, у нас усі хто каже, що ми не такі, як правило представники одних і тих же олігархів.
Мілованов почав психувати і вимагати від Портнікова: типу або спростуй, або скажи, кого із олігархів я представляю.
Висновок:
1. Портніков дуже емоційний, але це абсолютно доречно і збоку виглядає здорово.
2. Мілованов так психував, що не треба бути психологом, щоб зрозуміти, що тут щось по Фройду.
3. Може Мілованов і сам про себе думає, що раз він не підписував угоду з якимось із проявів с*тани типу ІВК, то і не є слугою олігархів. Але ж це ток-шоу дивляться розумні люди, які розуміють життя. І що десь на засіданні олігархічного тріумвірату було вирішено: давайте візьмемо в уряд цього зайчика: рахувати вміє (це не точно), але книжок не читає, якогось середовища не представляє. Будемо його грати в темну,
4. Вчора стало очевидно, що Мілованов таки книжок не читає. Навіть не читає публіцистику. Інакше б йому було відомо, що Портніков - це уособлення української публіцистики. І поводитись з ним треба, як має поводитись хлопчик із великим гуру.
Не буде нам щастя з цим урядом. Поламаний на старті.
Володимире Олександровичу! Несіть новий.
