Я не буду писати про Безуглу, я не буду писати про Безуглу...
А ні, напишу.
Ну по-перше. Жоден приїзд жодного депутата на лінію фронту НІКОЛИ не допомагав армії. Ніколи, повторюю. Завжди була тільки шкода, в тій чи іншій формі.
Якщо це такий спосіб допомоги - то це так не працює, можете мені повірити.
По-друге. Якщо це спроба відродження інституту військових комісарів при командирах для контролю політичної лояльності, то це, звісно, ідіотизм, але кандидатури на посади таких комісарів мають бути хоча б військовими, а не безуглими.
Я не розумію, що може тямити у війні дєвочка-нєдоразумєніє з медичною освітою. Які такі поради та накази вона може надавати командирам? Я вже мовчу по обгрунтувані сумніви у її психічному здоров'ї.
Тож висновок другий: треба обирати професійних, а не "тупих, але вірних".
Ну і головне.
Перефразуючи стару цитату, скажу. Якщо армія замість того, щоб воювати, буде слухати безуглих, в армії почнеться розруха.
Тому "не надо делать мне как лучше, оставьте так, как хорошо".
І, дорогі політики, якщо ви дійсно хочете допомогти армії, то просто не заважайте їй. Це ідеальне рішення, коли не знаєш, чим саме допомогти.
