Оскар виграв документальний фільм «Навальний», які зняли CNN і HBO про те, що Росія – небезпечна країна якою править божевільний тиран-терорист, що травить опонентів хімічною зброєю.
Парадокс, але сильніше за українців присудження цього Оскара може вкурвити тільки людей, що живуть у Кремлі.
В чому тоді проблема? Проблема у нас в очікуваннях. Багато хто з українців очікує, що раптом люди з Голівуду можуть ставитися до Росії як до проклятого місця, де проблема не у царі, диктаторі, генералісимусі, а в тому, що це просто хвора імперія і всі люди-зомбі. Проблема в тому, що ми хочемо від Голівуду, щоб він ненавидів всіх росіян, як це роблять українці. Проблема в тому, що українці хочуть, щоб Захід безальтернативно вибрав варіант нищення Росії і розпаду ії на десятки держав. Проблема в тому, що українці хочуть, щоб американці так само ненавиділи росіян, як і ми. Але поки російські бомби не падають на американські міста це неможливо. Ми хочемо, щоб Захід прийняв український світогляд на світ. Ми хочемо, щоб вони не шукали світло у темній країні.
Але це неможливо. Ніколи західні інтелектуали не прийняли б цю парадигму. Ніколи.
І їх позиція зрозуміла як з раціональної точки зору, так і з емоційної.
Для Заходу абсолютно кращим варіантом завершення війни був би переворот у Кремлі, в результаті якого до влади прийшов би Навальний. Війна би завершилась. Росія би стала союзником США проти Китаю. І Навальний також це розуміє і тому презентував план завершення війни, де каже про виведення російських військ, в тому числі з Криму, і виплату репарацій Україні. Повністю йдучи у фарватері західного мейнстриму. До речі, з раціональної точки зору, якщо ви не розглядаємо реальний сценарій розпаду Росії, то і для України це було б найкращим варіантом. Звісно, ймовірність такого варіанту дуже низька. Підтримка Навального в Росії не відома, а вплив зараз близький до нуля. Але ж ми кажемо про кращий варіант, а не найбільш ймовірний.
Навальний не став добрим. Навальний політик. І нам байдуже добрий він чи поганий. Нам не важливо, що він любе. Нам важливо, що він публічно говорить, яку позицію демонструє. І як буде себе поводити.
І так, Захід не хоче і не захоче розпаду Росії. Це треба розуміти. Бо це занадто багато ризиків несе з собою. І занадто багато невизначеності.
І якщо ми дивимось на це з точки зору Заходу, де і вручають Оскар, то в чому проблема з врученням премії документальному фільму про Навального? Тим більше, що це дуже інерційна історія. Цей фільм почали робити ще до війни. Це довгий процес. І це робили професіонали, а тому продукт має бути якісним. Тут страдає російська опозиція. І страждає Навальний. Це дуже кінематографічна історія. І Голівуд любить рятувати когось від страждань. Любить співчувати. А Навальному і його історії легко співчувати і захоплюватись якщо тільки ви не українці. Але в Голлівуді переважно не українці.
І так, українці страждають набагато більше, ніж російська опозиція. Але просто ще ніхто не встиг зняти про це якісне кіно з бюджетом, який можуть собі дозволити монстри з Голівуду. От і все. Ще буде церемонія «Оскар» на якому серед документальних фільмів переможе кіно про Україну. Але просто його ще не зняли. Не встигли. Може він тільки планується. Може він вже знімається. А те, що на Оскар не пускають виступ Зеленського, кажучи, що він занадто білий як і всі українці, так це історія не про Україну, а про протистояння всередині США. Це не наша проблема, а їх.
І так, Західний інтелектуал ніколи не прийме історію про те, що всі 140 млн мають просто зникнути. Це не гуманно. А західна інтелектуальна тусовка зараз дуже гуманна. І це не про колективну вину. Бо росіяни можуть бути з точки зору голівудського інтелектуалу і винні одночасно і жертвами. Тут немає парадоксу.
Тому давайте вчитись працювати з власними очікуваннями. Давайте зрозуміємо, що світ нам не винен. І давайте зрозуміємо, що не ми в Україні є аудиторія цього фільму, яка в результаті отримання Оскара зросте на порядок.
І давайте порадіємо тому, як вкурвлює зараз бункєрного дєда, який боїться Навального, який боїться будь-кого, хто може претендувати на його трон і бункер. І він отримав ще один удар. Удар всередині, де завдяки цьому фільму фігура Навального зросте і Путін почне більше переживати з того приводу, що хтось з його посіпак може подумати зробити ставку на Навального. Удар і по російській пропаганді в тому числі, яка дуже ефективна в Індії і Латинській Америці, наприклад. А таке кіно, де показана така Росія і такий Путін, є ударом в тому місці, же Путіну болить. І це в наших інтересах.
