... Сонечко купує м'ясо. Надворі шалена спека, понад 30, від якої засихає трава. У нього купа татуювань, серед яких в очі кидається великий язик, червоний, витатуйований на передпліччі. Наче смерті показує - не зловиш, стара.
На ньому футболка захисного кольору, сірі шорти, шкарпетки й кросівки. Я думаю, мабуть сандалі не можна, або їх у нього немає. Ще панама якась. Не камуфляж, але беззаперечно розумієш, що він військовий. В проміжках між бойовими виходами сам смажить, сам варить, сам дбає про себе, як і всі вони, яких тут у нас, на сході, зараз багато. Бо ж кордон поряд, і відкрився новий фронт.
Якби ж їм хтось сказав, у кого вони орендували житло))))))... Їй за шістдесят, фарбована в блонд, коротко стрижена і вкрай нахабна баба. Я розкусила її ще в дитинстві. Це та, яка висміяла мене, коли я перед випускним сказала дорослим про свою мрію працювати на телебаченні. Це був чийсь день народження, дорослі сиділи за столом, питалися в нас, підлітків, про наші плани. Вона висміяла мене). Стара зараза)). Все життя потім посміхалася в обличчя, а за спиною пліткувала. Ну, натура така.
Якби ж їм хтось сказав, у кого вони оселилися. Напевно вона прибігає до них щодня та перевіряє, що й куди вони поставили, що й де повісили, чи не зламали щось. Боже, як я їм не заздрю... Не факт, що у нас тут всі вірять в бога, все ж таки схід менш віруючий (мої припущення) - але змалечку звикла до фрази "хай бог милує".
Я нічого про них не знаю. Але можливо хтось з них має поганий досвід життя з тещею на одному подвір'ї. Ось так маєш нагоду поїхати від однієї, та потрапити на подвір'я до ще гіршої.
Вони вчаться орієнтуватися, де тут що можна купити. Звикають до місцевих. Напевно сумують за рідними. І кожного разу, виїзджаючи на чергове бойове завдання, ризикують не повернутися.
Тільки й думаю, щоб той червоний язик, витатуйований у одного з них на передпліччі, таки відлякував ту стару кістляву смерть.
Не варто їх чіпати.
Не до тих йдеш, немічна.
