Господь Бог завжди діє несподівано.
Одного разу, для того, щоб явити Своє нетварне і невечірнє світло і Свою близькість до нас Він зводить двох абсолютно різних людей.
Монаха Григорія Паламу, і найосвіченішу людину свого часу - Варлаама Калабрійського — майбутнього вчитель Петрарки.
Мовчав Палама у своїй келії і нікого не чіпав. Йому добре було з Богом. Він свідомо і безповоротно, як здавалося, пішов від світу. Келія напевно наповнювалася Світлом Божественним - навряд чи ми дізнаємося. І ось випадково?! афонський чернець дізнається про суть вчення калабрийця, який стверджував, що час Божественних одкровень давно пройшов, а Богопізнання неможливо в принципі, тому що знання засноване лише на чуттєвому досвіді, а те, що неможливо помацати або побачити, неможливо і пізнати. А отже, будь-які догмати вторинні. Іншими словами не до Бога нам треба підноситися, а лише уявлення про Нього розвивати.
І тоді той, хто любив усамітнення і молитву, змушений був заперечувати. Людина може уподібнитися Богу. Богопізнання можливо. Людина цілісна, як особистість, так само, як цілісний і сам Бог. Нам не треба опускати Бога до себе — ми можемо самі злетіти до Бога, якщо зрозуміємо, як користуватися крилами Святого Духа! І запорука цього - втілення Христа. Свідчення цього - Кров Його в Чаші. На цьому ствердженні заснували своє вчення і свою молитовну практику ісихасти.
Палама говорив про несотворене Божественне Світло, до якого ми можемо долучитися.
Палама говорив про те, що людина може бачити Бога.
Палама стверджував, що благодать — це коли Сам Бог, долучається до нас своїми енергіями.
Ми вступаємо в дихання благодаті, залишаючись людьми.
Між людиною і Богом немає непрохідною прірви.
Між людиною і Богом прокладено міст з Фаворського світла, за яким можна ступати, акі по воді.
«Та ви перемолилися, хлопці-ісіхасти!» - парирував Варлаам - менше на пупок свій заглядати треба! То ніяке не Божественне Світло, а так собі - гра уяви ..." Ну на соборі в 1341 року і почав звинувачувати Паламу.
Григорія на соборі виправдали, але майже одразу до вʼязниці посадили - він не тільки про Божественне Світло проповідував, а ще посмів з імператором не погоджуватися і відкрито заявляв, що той несправедливий. Через 6 років правда випустили, але знову підставили -епіскопом Фессалоник зробили. Це було жорстоко - тоді в місті заколот вирував - все всіх різали і вже не розуміли за що, так, вже сталося. Суцільне ОРДЛО, а не Фессалоніки. Палама зробив те, що від нього ніхто не чекав - заспокоїв всіх і відновив мир під свою особисту гарантію, причому ніхто з учасників не був репресований (на це у нього пішло три роки життя).
Згодом "неотмірний" Ісіхаст, що ніс єпископське служіння до самої смерті, в 1359 р багаторазово був посередником у переговорах ворогуючих партій в Візантії, проповідував мусульманам та юдеям в турецькому полоні, звертався до імператора з вимогами знизити податки і поставити на місце хабарників і солдатів. .. - словом, займався зовсім невластивими ченцю-молитвенику речами. І це теж було продовженням його вчення: людина гідна кращого по одній своїй природі, і той, хто побачив Світло Боже — має нести його всім іншим. Палама проповідував нам Того, Кому ми завжди говоримо:
СЛАВА ТОБІ, що показав нам світло!
