Христос дивиться на сліпонародженого і... плює на землю перед ним. При цьому Він промовляє: «Я світло для світу».
Той випадок, коли слова явно розходяться з ділом. Далі — більше. Ісус бере багнюку, котра утворилася з глини і Його слини, та цим брудом маже очі каліці, а потім посилає того вмиватися. Жодним чином не обмовившись про зцілення, лише згадавши, що Він є світлом і діла Його — світло.
Здивовані всі, окрім Ісуса і сліпця. Обидва — порушники суботи, закону та громадського спокою.
У суботу було заборонено лікувати.
У суботу було заборонено місити.
У суботу було заборонено мазати очі.
У суботу було заборонено використовувати слину.
У суботу було заборонено ходити більше 1 км. Відстань від храму до купальні Силоам була більшою.
Про зцілення сліпонародженого нам розповідає 9 глава Євангелія від Іоана. При цьому саме зцілення займає лише два вірші, а осудження, протиріччя, та сперечання — решта тридцять девʼять.
Дія та благодать Бога завжди незвична, провокативна, скандальна, неоднозначна. Він і сьогодні готовий творити цей світ, з нашою допомогою.
А вже відобразяться у наших сліпих очах розіпʼяті нами птахи, небеса, та закривавлені, звалені на купу дерева з повішеними на них мрійниками. Або очі наші будуть готові прийняти «бруд» від Господа, а ноги порушити загальні норми, щоби піти до святої води, вмитися, стати співтворцем власних очей та бачити не тільки до обріїв, а набагато далі — у вічність та радість. Все залежить від нас.
