27 вересня ми святкуємо Воздвиження. День, коли стараннями святих рівноапостольних Костянтина та Єлени був знайдений та виставлений для поклоніння хрест Хрестів.
Цар Костянтин вирішив збудувати в Єрусалимі храм на місці розп'яття та воскресіння Христа. І от, під доглядом матері царя - Єлени, почалися розкопки на святих місцях. На Голгофі були знайдені три хрести - Христа та двох розіп'ятих з Ним розбійників. Один з цих хрестів, чудом зцілення хворої жінки, виявлений був, як животворчий хрест, на якому розіп'яли Христа. Тоді з великою побожністю патріарх і духівництво підняли цей хрест з-під землі, піднесли Його перед очі всього народу, благословляли Ним народ, а народ весь час виголошував: «Господи помилуй». На місці гробу і розп’яття Христового збудував цар Костянтин величний храм Воскресіння; з надзвичайною урочистістю освячено його 26-го вересня (н.с) 337-го року, а 27-го вересня в нього урочисто перенесено і поставлено для поклоніння вірним животворчий хрест Христовий, і встановлено на цей день свято Чесного Хреста, що й ми його зараз святкуємо.
Воздвиження хреста - подія знакова. Після Воздвиження відбулася ґрунтовна зміна у ставленні держави до Церкви. Поки хрест був у землі, то й Церква була віддалена від держави, відокремлена, та часто зазнавала гонінь. А з часів Воздвиження - римська держава, а потім і багато інших, стали християнськими, ніби взяли під опіку хрест Христів. Та, на жаль, стали часто використовувати його, зневажаючи саму суть Христової віри.
За часів панування поган, коли віра зазнавала гонінь, хрест був засипаний брудом та землею, але він сяяв тоді в життю християн, в їх стражданнях та сповіданні. Нікому невідомий Хрест Господній був невидимим нікому, але всі бачили як він сяяв у серцях віруючих.
А от коли Хрест Христів під свою опіку взяли царі, вони визволили його з-під землі, піднесли перед очима людей, але принизили його своєю політикою та амбіціями. Дерево хреста стало піднесеним, а ідея хреста - приниженою. Хрест, будучи символом примирення людства і Бога, ознакою найбільшої любові до людей, в руках можновладців зробився ознакою ворожнечі та боротьби, навіть між християнами. Віру обернули на засіб боротьби за владу. Навіть деякі церковні діячі намагалися використовувати віру та хрест як засіб змагань. Так, наприклад, московський патріарх Кирил писав, що війна на сході України розв'язана розкольниками, щоб знищити "каноніческое православіє".
Безумовно, хрест - це символ нашої боротьби та перемоги. Але кого ми маємо перемагати хрестом? В першу чергу самих себе, свої пристрасті та гріхи. Так як це робили перші християни, вони перемагали ворогів не збройною силою, а своєю самопожертвою та вірою, спочатку перемігши свою слабкодухість.
Триста років хрест чесний був засипаний землею та брудом, і вже більше як півтори тисячі років, хоч і піднятий із землі, але тяжко принижений нашими гріхами, та земною політикою.
Сьогодні ми маємо піднести хрест не як зброю війни, а як світло віри Христової, як ознаку Христової любові, як сіль богопізнання, як знамено миру. Ми схиляємось перед стражданнями Христа, бо вони є передвісниками Воскресіння. «Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і святе Воскресіння Твоє славимо»!
Автор: Олександр Дедюхін
