Сьогодні торкнуся кількох питань, про які найчастіше питали останніми днями – обговоримо кілька дрібниць, які, так чи інакше, не дають вам спокою.
Наприклад, минулої ночі, у відповідь на нібито "ізраїльський авіаудар по об'єкту зі збагачення урану в Натанзі" (хоча загалом вважалося, що це був спільний удар США та Ізраїлю), ВПС КВІР провели свою 71-шу хвилю операції "Правдива обіцянка-4". Окрім Ейлата, серед іншого, під ударом опинилася "Дімона" на півдні Ізраїлю. Тобто насправді було атаковано населений пункт, який я знаю як Арад (бо саме так він названий, наприклад, у Google Earth), а не ізраїльський ядерний дослідницький центр у Дімоні, розташований за 20(+) км звідти.
Отже, за повної бездіяльності ізраїльської ППО принаймні одна іранська ракета влучила просто в центр Арада і не лише зруйнувала низку будівель, а й, можливо, влучила в одне з підземних укриттів. Кількість постраждалих швидко зросла з 20-30 до понад 100 поранених, кількох загиблих і ще кількох людей, які залишаються під завалами.
У медіа багато "шоку й здивування", і, звісно, тепер усі звинувачують Іран у "прицільному ударі по цивільних".
Чому Арад?
Це місце почали будувати у 1962 році, приблизно за 45 км на схід від Беер-Шеви, і це одне з щонайменше трьох поселень, де мешкають люди, які працюють у ядерному дослідницькому центрі в Дімоні.
Кажіть, що я упереджений, антисеміт тощо, але факт у тому, що я не лише "не вважаю нормальним", коли хтось націлюється на цивільних і вбиває їх, я зневажаю будь-кого, хто так робить. Незалежно від причин і незалежно від того, про яких цивільних ідеться. Я вважаю, що кожне життя має значення. Мені байдуже до етнічних груп, релігій чи чогось подібного.
Саме тому я збираюся нагадати вам, що поки ізраїльтяни націлюються на іранських ядерних науковців та іранські ядерні об'єкти (а саме вони першими почали це робити), вони також вбили десятки іранських цивільних. Особливо в червні минулого року. Ба більше, як показують опитування на кшталт наведеного нижче, ізраїльську публіку просто не цікавить, наскільки іранські цивільні страждають від їхніх (і американських) бомбардувань.
Ні, я не вважаю це підставою, щоб сказати: "якщо ізраїльтяни так роблять, то й іранці мають право робити так само". Анітрохи. Я лише нагадую вам про такий факт:
- коли Ізраїль і США б'ють по ядерних об'єктах в Ірані й вбивають іранських цивільних, це "нормально"…?
- тоді як ВПС КВІР б'ють по ізраїльських ядерних науковцях і вбивають ізраїльських цивільних, це "ненормально"...?
Пробачте, але це ті самі подвійні стандарти, як і завжди. Те саме щоразу, коли сили США та Ізраїлю, нібито "високопрофесійні", "точні" й які завгодно, тоді як іранці/КВІР – це "орди кровожерливих вершників на верблюдах і носіїв тюрбанів, які навмання б'ють по цивільних". Хоча тепер уже з'ясувалося не лише те, що Силам оборони Ізраїлю абсолютно байдуже до "супутніх втрат", а й те, що іранці/КВІР насправді б'ють дуже точно (особливо з огляду на слабку точність їхніх ракет і БПЛА) і системно, а те, що вони роблять, настільки логічне, що цей ракетний удар по Араду взагалі ніхто не намагався відбити.
Його не намагалися відбити і через те, що ізраїльська ППО зазнала уражень, і через те, що попередні іранські ракетні удари виснажили її до такого ступеня, що в ізраїльтян просто не залишилося перехоплювачів. ...Чого, звісно, Сили оборони Ізраїлю ніколи не визнають. Не маючи візуальних доказів, я можу лише припускати, що такі іранські атаки відбулися, з огляду на кількість ізраїльських повідомлень про "іранські удари по Бейт-Шемешу" – тобто по авіабазі Сдот-Міха, через поступове падіння ефективності ізраїльської ППО. Але це те, що я вже можу припускати з високим ступенем упевненості, бо іранці/КВІР також вивели з ладу щонайменше 10 великих американських радарів, пов'язаних із ППО, в інших частинах Близького Сходу.
P.S. Щоб не відкладати, в неділю зранку ВМС США завдали удару TLAM по Натанзу, а CENTCOM повідомив про "пошкодження" об'єкта.
Звісно, я не можу не дивуватися: навіщо це було потрібно, якщо цей об'єкт, за словами IQ47, минулого року був "стертий з лиця землі"...? Але гаразд: якщо відкласти мої запитання вбік, то, наскільки мені відомо, ВМС США мають близько 16 есмінців класу Arleigh Burke у Середземному морі, Червоному морі та Аравійському морі. Номінально кожен із них несе 32 Томагавки. Додайте щонайменше один модифікований SSGN класу Ohio, який несе ще 154 Томагавки. Судячи з фотографій, які з'явилися в турецьких медіа три або чотири дні тому, він перебуває у східній частині Середземного моря, біля узбережжя Кіпру.
Фото, зроблене з контрольованого Туреччиною північного узбережжя Кіпру, на якому видно запуск Томагавка у напрямку Ірану 18 або 19 березня. Оскільки в цьому районі не було помічено жодних військових кораблів, напрошується висновок, що ці ракети були запущені з одного з підводних човнів ВМС США.Ще одна річ, яка може бути цікавою: за оцінками, ВМС США вже витратили близько 350-400 Томагавків. Це приблизно 10% їхнього запасу в 3 200.
До іранського удару по Араду впродовж двох попередніх днів західні медіа гули через "атаку Ірану на американську і британську базу Дієго-Гарсія" в центральній частині Індійського океану, десь за "2500 миль" від Ірану.
Нічого не можу з собою вдіяти, але читання відповідних повідомлень радше показує, наскільки багато в цій історії невідомого, а також відсутність будь-яких твердих фактів. Наприклад, ніхто насправді не знає напевно, як саме був здійснений цей удар. Хтось припускає, що йшлося про БПЛА, але більшість, схоже, купилася на історію про запуск іранцями "двох балістичних ракет Khorramshahr-4 зі зменшеною масою бойової частини". Далі йдеться про те, що одна вийшла з ладу в польоті й упала, а іншу збила ракета SM-3 Standard, випущена ракетним есмінцем класу Arleigh Burke ВМС США.
Начальник штабу Сил оборони Ізраїлю поспішив опублікувати відео-селфі із суворим попередженням: це означає, що іранські ракети можуть досягти і Європи, а Ізраїль воює, щоб захистити Європу, демократію, цивілізацію і світ...
Ні, я не знаю краще. Є лише три речі, які я знаю напевно:
1. Дієго-Гарсія – це не "британська база": це острів архіпелагу Чагос, офіційно британська територія, де британці зачистили місцеве населення, щоб здати острів в оренду США. Так, хоча ця база "номінально американо-британська", насправді об'єкти використовують збройні сили США і вони мають американське позначення. Спочатку це був табір "Справедливість". У 2006 році його перейменували на табір "Громова бухта" або пункт матеріально-технічного забезпечення ВМС "Дієго-Гарсія"... Факт у тому, що на Дієго-Гарсія США збудували велику авіабазу, здатну приймати до 20 бомбардувальників B-1, B-2 і B-52, що було очевидно ще у 2001 році, коли США (і союзники) розпочали свою військову інтервенцію в Афганістані.
2. Дієго-Гарсія розташована приблизно за 3780 км від найближчої точки іранського узбережжя. 3780 км – це близько 2349 миль, або 2041 морська миля.
3. Остання річ, у якій я впевнений, але не можу надати доказів. Принаймні вже не можу. Це моя провина: надворі вже 2026 рік, а я не зберіг посилання, тож не можу вказати вам на допис (на фарсі) на одному з сайтів КВІР десь приблизно 2004-2007 років, у якому один із їхніх провідних стратегів пояснював потребу розробити ракету, здатну вразити Дієго-Гарсія. Так, саме Дієго-Гарсія, а не "Європу" чи щось іще, а саме Дієго-Гарсія. Прямим текстом.
І попри те, що я не зберіг посилання, я це запам'ятав, бо... ну... тоді як на "Заході" це загалом вважали "черговою огидною іранською пропагандою", мій спосіб роботи полягав в тому, щоб спершу зрозуміти підґрунтя і контекст, аби зрозуміти, чого хочуть такі "групи інтересів", як КВІР. А для цього, щоб зрозуміти їх, я маю читати і тримати в голові, чому навчають (або "що проповідують", якщо хочете) їхні ідеологи та стратеги. Саме тому я не був здивований, коли через кілька років потому (ще наприкінці 2000-х) ВПС КВІР з гордістю продемонстрували свою твердопаливну двоступеневу балістичну ракету "середньої" дальності Sejjil. І не був здивований "західними" оцінками про те, що може існувати важка 38–45-тонна модифікація Sejjil-3, якій приписували три ступені та дальність близько 4000 км (включно з бойовою частиною масою 700 кг).
Випробувальний запуск прототипу Sejjil: твердопаливної двоступеневої балістичної ракети середньої дальності у 2008 році. Про оригінальну, яку також називали "Sejjil-1", говорили, що вона важила 22,5 тонни на старті та мала дальність 2000 км. Хоча я не пригадую, щоб іранці коли-небудь показували щось подібне, "Sejjil-3" тоді оцінювали ракету масою 38-45 тонн на старті й дальністю 4000 км. Тим часом ВПС КВІР таки розгорнули Sejjil-2: це просто оригінальна ракета зі значно вдосконаленою системою наведення. Наскільки мені відомо, першу таку зброю застосували проти Ізраїлю ще у червні 2025 року; ще одну – 17 березня цього року.
4. Інша річ, у якій я впевнений, полягає в тому, що після розробки Sejjil ВПС КВІР використовували ту саму або схожу бойову частину "у формі дитячої пляшечки" на низці інших своїх балістичних ракет.
Ще одна "дрібничка", про яку майже ніхто тим часом не говорить – це ізраїльська навіженість в Лівані. Мені здається, про це варто говорити, хоча б із поваги до понад 900 ліванських цивільних, убитих ізраїльськими бомбами за останні два тижні. Бо історія вчить нас, що такі травми, наприклад, коли вони спричинені ізраїльськими масовими вбивствами десятків тисяч цивільних у південному Лівані в 1970-х, мають властивість вести до появи таких бойових груп, як Мурабітун, а потім, "обійшовши кілька рогів", і через кілька років – до Хезболли.
І ось, наприклад, у п'ятницю, 20 березня, близько 20:00 за місцевим часом, посол США в Лівані попросив свій уряд звернутися до ізраїльтян із проханням "пощадити християнські села" південного Лівану. Окрім того, що це означає, що (принаймні) посол США в Лівані дуже добре знає, який хаос і які звірства ізраїльське бомбардування несе місцевому населенню..., але кого це має хвилювати, правда? Та за три години потому Сили оборони Ізраїлю видали один зі своїх сумнозвісних "наказів про евакуацію" для одного з християнських сіл на півдні Лівану...
Далі в таких випадках завжди відбувається те, що Сили оборони Ізраїлю заявляють, ніби ці цивільні або "підтримують Хезболлу", або "Хезболла використовує їх як живий щит", хоча немає жодних доказів того, що Хезболла (як і Хамас, до речі) коли-небудь діяли так, зате саме Сили оборони Ізраїлю мають добре усталену доктрину використання "арабських" цивільних як живого щита.
Не треба "вірити" мені на слово: саме про це першими розповіли власні ізраїльські правозахисні організації. Уже 20 років тому використання живого щита було настільки поширеним у Силах оборони Ізраїлю, що ізраїльська правова система намагалася це обмежити, але зазнала невдачі перед обличчям масивного спротиву як усередині збройних сил, так і з боку ізраїльської публіки.
Інакше кажучи, готуйтеся до ще більшої кількості повідомлень про масові жертви серед цивільних – у Лівані та деінде.
Останнє питання таке: що далі станеться в цій "невійні" США та Ізраїлю проти Ірану?
Окрім того, що це просто безглуздо, коли IQ47 – той самий персонаж, який трохи більше місяця тому погрожував вторгненням одному із союзників по НАТО, – не може припинити ганити союзників по НАТО за те, що вони йому не допомагають, я не можу не дивуватися: чому він тепер не задіє свою "Раду миру", щоб допомогти собі вибратися з проблеми, яку сам і створив (звісно: завдяки підкупу й підривній діяльності з боку AIPAC/Ізраїлю)?
Зрештою, він не лише створив цю Раду миру "замість дисфункціональної/некомпетентної/даремної" ООН; він ще й витягнув на неї 10 мільярдів доларів США з американської скарбниці (тобто зловжив коштами американських платників податків), але ж нібито метою цієї Ради миру було... підтримувати мир? А тепер...?
Натомість, судячи з поспішного перекидання двох великих підрозділів морської піхоти США (так званих "амфібійних груп готовності", ARG) у напрямку Перської затоки (туди прямує не лише 31-й експедиційний підрозділ морської піхоти на чолі з USS Tripoli, а тим часом туди ж іде й 11-й експедиційний підрозділ морської піхоти на чолі з USS Boxer), здається, новий план адміністрації IQ47 полягає в тому, щоб продовжувати удари по Ірану, одночасно захопивши або острів Харк, або якусь іншу точку на іранському узбережжі, щоб змусити режим КВІР знову відкрити Ормузьку протоку. Або навіть капітулювати.
USS Tripoli (LHA-7) водотоннажністю майже 45 000 тонн зазвичай несе 1 687 морських піхотинців, ескадрилью малопомітних винищувачів F-35B Lightning II, 4 важкі гелікоптери CH-53 King Stallion, мікс близько з дюжини гелікоптерів UH-1Y, AH-1Z і MH-60S, а також два десантні катери на повітряній подушці LCAC (кожен може одночасно перевозити до 70 тонн техніки). Кожне таке судно зазвичай є центральним елементом "амфібійних груп готовності". Така група зазвичай включає ще два або три інші, трохи менші десантні кораблі (нині це зазвичай амфібійні транспортні доки класу San Diego, кожен із яких зазвичай несе близько 600 морських піхотинців, і/або десантні кораблі-доки класу Whidbey Island, які несуть ще 400 морських піхотинців).
Називайте мене як хочете, але з практичного погляду це просто ще одна нездійсненна мрія. Не план, а ідея, яка ніколи не спрацює.
Причини:
1. Кожен додатковий день (передусім) ізраїльського мріяння про "послаблення Ірану" – це ще один день тривання і безперервного поглиблення глобальної економічної кризи. Ще один день колосальних економічних збитків уже через сам факт того, що Ормузька протока залишається закритою. Не кажучи вже про додаткові збитки, спричинені бойовими діями, – для Ірану, так, але також для всіх його сусідів.
Що я маю на увазі?
Ну, якщо хтось очікує, що Катар, ОАЕ або Саудівська Аравія "відновляться, ніби нічого не сталося", – успіхів!
Саме цей факт, дівчата й хлопці, працює просто на руку і режиму КВІР, і ізраїльському режиму.
2. Гаразд... тепер, щоб дістатися Харка, ВМС США повинні увійти в Ормузьку протоку і... зачекайте: ВМС США мають зайти в Ормузьку протоку, та ще й на великих, товстих, повільних десантних кораблях, набитих військами, пальним і вибухівкою?
Ось тут я не можу не дивуватися: як ВМС США збираються це зробити, якщо Ормузька протока за 750 км від Харка – вже зараз є забороненою зоною? Як ВМС США мають провести всі свої великі, товсті, повільні десантні кораблі ці 750 км від Ормузької протоки до Харка вздовж узбережжя, всіяного базами та схованками КВІР?
3. Але так, Харк – це головний нафтовий експортний термінал Ірану. Жодних суперечок. 90% іранської сирої нафти, що експортується за кордон, завантажується саме там.
Проте це не єдиний пункт завантаження іранської нафти на експорт. Як я вже пояснював кілька днів тому, "серцем" іранської системи нафтового експорту є насосна станція Горре, а звідти трубопровід йде аж до порту Яск на узбережжі Оманської затоки. Обидва ці об'єкти розташовані на материковій частині Ірану.
Це означає: з Харком чи без нього Іран може продовжувати експорт. Хіба що морська піхота США спершу висадиться в районі Яска (як описано тут), потім пройде 200 км до Бандар-Аббаса, а потім ще 700 км до Харка...
Альтернативно режим КВІР може вирішити зупинити власний видобуток ще раніше. Повністю самостійно. Щоб IQ47 побачив, скільки насправді вартий його "дозвіл" Ірану експортувати нафту за долари США. Саме так, як це зробив режим Катару.
Сподіваюся, не треба наголошувати, що в такому разі глобальна економічна криза лише погіршиться (тоді як режим КВІР залишиться на місці).
4. ...що нагадує мені: а чи є "план Б" на випадок, якщо захоплення не дасть очікуваних результатів?
5. Тепер, якщо збройні сили США (не стільки ВМС США) вирішать піти ва-банк, атакувати й окупувати Харк або Абу-Мусу, або Великий чи Малий Тунб, або (найгірша з усіх ідей) Кешм, або Яск, або (якщо США знайдуть для цього достатньо військ) усе це разом, це навіть не призведе, ймовірно, до "великих американських втрат", як дехто побоюється. Так, іранці оборонятимуться всіма наявними засобами, але сама лише військова міць США досить швидко їх переважить.
Проте утримувати будь-який із цих островів чи будь-які точки на материку під військовою окупацією та ще й американськими військами – це вже зовсім інша справа.
Чому? Ну, як довго має тривати така окупація? Хто очікує, що американські війська, половина з яких зведена з глузду індоктринацією про те, що IQ47 є мало не Месією, майже реінкарнацією Ісуса Христа, принаймні рятівником християнства й "Америки", добре поводитимуться з місцевим МУСУЛЬМАНСЬКИМ населенням? Хоча б пристойно? І коли та як американські війська потім мають піти? І ви коли-небудь чули про таку річ, як "неконтрольоване розширення місії"?
Якщо є хоч якісь сумніви, подивіться, що сталося у В'єтнамі, а особливо в Афганістані та Іраку...
6. Досі кумедно бачити всі ці статті, коментарі тощо у мейнстримних і соціальних медіа, які очікують, що режим КВІР "сяде за стіл переговорів".
Так, авжеж, є повідомлення, що IQ47 і його відібрана AIPAC адміністрація "готуються до переговорів після війни". Але хто сказав, що режим КВІР робить те саме?
Поставте себе на їхнє місце (ні, це не "іранська пропаганда") і запитайте себе: про що саме режим КВІР має домовлятися?
На них напали і їх убивають дві найнещадніші й найнеконтрольованіші сили на цій планеті. І все це – "ні за що": за спробу розбудувати звичайні інструменти стримування саме проти такого типу агресії. За саму ідею чинити опір і за їхнє право на рівне ставлення. Вони вже переживають тотальне руйнування своєї країни – бо бомбардують не "лише" режим, його ядерні об'єкти, ракетні бази та заводи, а супроводжується це відвертим масовим убивством: принаймні з боку двох держав, яким не просто байдуже до "супутніх втрат", а які навмисно націлюються навіть на саму історію 2600-річної батьківщини Ірану. Вони вже зараз, ще до можливого наземного вторгнення, не можуть розраховувати ні на яку милість.
Найефективніший інструмент режиму КВІР, і єдиний інструмент, який у них залишився, – це опір: яким би цей опір не був і що б від нього не залишилося ("навіть якщо це буде одна ракета на місяць, випущена по Ізраїлю"), цього достатньо, щоб поглиблювати кризу, створену агресорами, до майже немислимих масштабів.
То про що саме вони мають домовлятися?
США та Ізраїль почали цю агресію: їхня агресивна війна явно дала збій. Саме вони мають проковтнути свою гордість, зупинити це і відступити. Все дуже просто.
Не дивно, що численні представники режиму КВІР знову і знову абсолютно чітко заявляли: вони не збираються домовлятися, байдуже про що.
Убийте їх, але будьте певні: їхні наступники скажуть вам те саме.
Підсумок: навіть триразове захоплення острова Харк (чи будь-яких інших іранських островів у Перській затоці) не створить жодного "автоматизму", який хоча б приведе до припинення вогню. Не кажучи вже про те, чого "Захід" насправді може хотіти від Ірану, як-от капітуляції, роззброєння й якоїсь мирної угоди. Цього не станеться.
З погляду IQ47 найкращим рішенням було б зробити те саме, що й торік у червні: оголосити це "перемогою" і поїхати додому.
Він уже довів, що є настільки корумпованим, настільки некомпетентним і настільки погано поінформованим, що взагалі почав цю авантюру, фактично, і безсумнівно: в інтересах Ізраїлю. Тепер питання в тому, чи вистачить йому здорового глузду, щоб її й завершити.
Вчасно, будь ласка.
