Маючи такого сусіда, як Росія, який нікуди не дінеться, навіть розпавшись на шматочки (бо імперськість штука невиліковна), - Україна повинна віднині жити як військовий. Дихати, як військовий. Думати, як військовий. Який завжди готується до наступного раунду битви.
Якщо на Банковій через оплески найвеличнішим та шурхіт купюр в конвертах не чутно війни, справжньої, або вони там думають, що все позаду - то варто зняти рожеві окуляри.
Ви живі завдяки тим, хто зараз на фронті. Ви з грошима та за кермом завдяки тим, хто тримає над вами небо. Віднині у України є свій власний бог - це військовий (вибачте, віряни). Без шани військовому не буде захищеної України.
Чому якісь політики та чиновники мають підвищені пенсії (навіть завищені), чи довічне утримання - а наші військові вже вкотре балансують на межі від сумнівів "дати чи не дати"? Пільги, гроші, підтримку?
Ви, служки, без мотивації в конвертах працювати не можете. Бо вам треба їсти, купувати бензин, прикраси, подорожі, сумочки, автівки, нерухомість. Ви намагаєтесь піднести себе більш вагомими за військового в нинішній Україні? Вам більше треба, бо ви чимось кращі? Ви більшим жертвуєте? Справді?
Не можна економити у воюючий країні на військових, віддаючи перевагу у виплатах та підтримці тим, хто є лише сервісом для народу. Так, чиновники - це сервісна служба, яка надає послуги від держави - населенню. Треба декому це усвідомити, і можливо тоді запанує порозуміння.
Бо будь-яка комашка отримує кабінет - і вже думає, що вона цариця. Що можна економити, як завжди - на вчителях, лікарях та військових. Мої слова виглядають, як популізм, чого я дуже не люблю, - але ж все так і є...
