Людям, які вірять в те, що подібна нестандартність здатна побудувати щось міцне, будь то система, держава чи хоча би будинок з дахом над головою.
Хтось дуже хотів вірити, що те, що вони обирають - нестандартне, а тому зруйнує систему. Зруйнує - "то є так". А далі треба будувати. І тут нестандартність мала би залишитись лише в деяких окремих речах, а не в цілому. Відсутність системного мислення - це НЕ нестандартність. Це тупість, з якою не можна йти в політику. Ні в нашу, ні в будь-яку іншу. Коли твої дії впливають на життя та долі мільйонів людей - і вони беззсистемні, - ти НЕ нестандартний. Ти хаотичний.
"Подивіться на мене, я сьогодні такий, а завтра інший!" - НІ. Подібна вертлявість подається як вміння хитро заплутати опонента або ж ворога щодо твоїх намірів, але воно не плутає. Воно створює хаос у твоєму власному домі. Ти виглядаєш можливо непередбачуваним для опонента та ворога - але ж таким самим для союзників та власної держави. Хто його знає, куди тебе поверне в разі реальної загрози для твоєї власної країни?
Ми свого повернули до захисту української держави - наші добровольці повернули. Наші волонтери повернули. Наші небайдужі люди повернули. І не кажіть, що він перший повернувся - не було цього. Він був піднятий хвилею народного супотиву росіянам і вже потім змушений був підлаштувати імідж під захисника України. Діватися було нікуди, з його "нестандартністю".
Нестандартність - це різні шкарпетки Трюдо, але при цьому ти знаєшся на своїй справі та є професіоналом.
Нестандартність - це нехай ти їздиш на самокаті по коридорам Верховної Ради та аналізуєш інформацію не вздовж, а впоперек - али ти ЗНАЄШСЯ на своїй справі, та Є ПРОФЕСІОНАЛОМ.
Коли ти не розумієш, які наслідки потягне за собою вихід США з процесу підтримки України у війні проти росіян - а ти, схоже, не розумієш, - це НЕ нестандартність. Це незнання.
Вибачте, що в один кошик і наших, і чужих. Але системність мислення, системність бачення, абсолютне знання того, чим ти займаєшся, здатність аналізувати ВСІ чинники та вибудовувати стратегію - все це базове. Базове та постійне, на чому тримаються держави. Якщо ти "гониш" на всіх, хто з тобою не згоден, якщо хворобливо відстоюєш свою любов до влади, а не до майбутнього країни - ти маєш право бути нестандартним у себе на кухні, у себе на городі, у себе в родині, але не в руйнуванні світового устрою, коли суцільне ЗЛО ти відбілюєш та даєш йому право панувати.
Якщо даєш право путіну перемогти Україну - то які з вас лідери світу? Нащо було братися? - це питання до фарбованого лиса.
Сказати, що Трамп грає в хитру гру та водить путіна за носа - ні, абсолютно не схоже. Схоже, що путін більше вміє в непередбачуваність. А Трамп лише дрібний шулер на його фоні.
До нашого питань ще більше: коли руйнував - що побудував натомість? Взагалі думав, чи не було часу думати стратегічно?
P.S. Це виключно моє особисте відношення до людей беззистемних та непрогнозованих. Бо я люблю навпаки - тих, на яких можна покластися в біді. Тих, які за уявною нестандартністю не ховають відсутність або наявність професіоналізму.
