1. російська промисловість у 2025 році фактично зупинилася: зростання вичерпалося, цивільні галузі — у рецесії.
- 2025 рік став провальним для російської промисловості: після короткого і слабкого підйому на початку року сектор фактично перейшов до стагнації, а наприкінці — до спаду.
- Дані Росстату свідчать, що заявлений «помірне зростання» виявилось статистичною ілюзією, забезпеченою вузьким колом галузей, передусім пов’язаних з оборонно-промисловим комплексом. У січні–квітні промислове виробництво зростало приблизно на 1,2% рік до року, в червні показник тимчасово сягав 2%.
- Однак уже восени динаміка різко погіршилася: у вересні ріст сповільнився до 0,3%, а з урахуванням сезонності промисловість скоротилася на 1% порівняно з серпнем. За підсумками січня–вересня накопичене зростання склало лише 0,7% — удвічі менше за прогноз Мінекономіки рф.
- У листопаді промислове виробництво пішло в мінус на 0,7% у річному вимірі, а обробна промисловість уперше з лютого 2023 року зафіксувала спад — на 1%. Структура «зростання» виявилася вкрай перекошеною. У вересні позитивну динаміку демонстрували лише окремі сегменти — виробництво ліків і медматеріалів (+21,2%), електроніки (+18,4%), текстилю (+12,2%) та тютюнових виробів (+10,7%).
- Водночас ключові цивільні галузі масово скорочували випуск: автопром упав на 25,1%, виробництво машин і обладнання — на 15%, будматеріалів — на 8,6%, напоїв — на 5,9%.
- За оцінками Центру макроекономічного аналізу і короткострокового прогнозування (ЦМАКП), без урахування оборонних галузей випуск у цивільній обробній промисловості скорочувався вже влітку: у липні — на 4,4%, у серпні — на 2,3%, а до серпня відносно грудня 2024 року падіння досягло 5,4%. Дані листопаду остаточно зруйнували надії на відновлення.
- Видобувний сектор ще утримував символічний плюс (+0,7%), однак поза сировинною моделлю економіка увійшла у фазу фронтальної рецесії. Виробництво продуктів харчування вперше за 15 років показало стійкий спад, деревообробка обвалилася на 9,1%, хімічна промисловість — на 1,7%.
- За 11 місяців випуск одягу скоротився на 2,4%, меблів — на 7,5%. В окремих сегментах зафіксовано майже колапс: виробництво тракторів упало на 61,6%, бульдозерів — на 53,7%, ліфтів — на 37,2%, пасажирських вагонів — удвічі. Автопром скоротився на 34,1%, фактично повернувшись до найгірших показників 2022 року.
- Навіть оборонно-промисловий комплекс, який у попередні роки витягував загальну статистику, почав втрачати імпульс. Категорія «готові металеві вироби», що включає військову продукцію, у листопаді несподівано знизилася на 1,6% після торішнього зростання більш ніж на 30%. Випуск «інших транспортних засобів», куди входять танки та БМП, уповільнився з 41% у жовтні до 6,4%.
- Опитування бізнесу лише підтверджують масштаб проблем. Російська академія наук фіксує найгіршу ситуацію з продажами у великих промислових компаній з 1998 року.
- Виробничі плани підприємств упали до мінімуму за 16 років, а індекс промислового оптимізму — до рівня 2009 року, періоду глобальної фінансової кризи.
- Деградація цивільної промисловості пов'язана з дефіцитом кадрів, жорсткою грошово-кредитною політикою, перетоком ресурсів в оборонку, дорогими кредитами та сильним рублем на тлі скорочення експорту.
- У результаті ставка на «гармати замість масла» призвела до втрати і того, і іншого. За таких обставин влада рф уже знизила очікування щодо зростання економіки у 2025 році, а Світовий банк прогнозує стагнацію щонайменше до 2028 року з темпами не вище 1%. Російські економісти все частіше говорять про ризик затяжного, майже десятирічного застою.
2. Індія посилює контроль за імпортом російської нафти на тлі переговорів із США, що створює додаткові ризики для експорту рф.
- У межах підготовки до торговельної угоди з Вашингтоном індійська влада почала вимагати від нафтопереробних компаній щотижневі звіти про обсяги імпорту нафти з росії та США.
- За словами джерел, мета — мати перевірені й оперативні дані для надання американській стороні, не покладаючись на вторинні оцінки. Формальної вказівки скорочувати закупівлі російської нафти НПЗ не отримували. Водночас урядові чиновники та учасники ринку очікують, що вже найближчими місяцями імпорт з рф знизиться в середньому до рівня нижче 1 млн барелів на добу.
- Це означає поступове згортання одного з ключових експортних напрямів для російської нафти. Паралельно Індія сигналізує про намір нарощувати закупівлі американської нафти — після того, як уже збільшила імпорт ЗПГ зі США.
- Така диверсифікація послаблює позиції росії на індійському ринку і зменшує її здатність компенсувати втрату інших експортних напрямів. У підсумку росія стикається з ризиком подальшого скорочення поставок до одного з найбільших покупців її нафти на тлі геополітичного тиску та зростаючої конкуренції з боку США.
3. Індія розглядає росію насамперед як ринок, що ослаб після масового виходу західних компаній і втрати доступу до сучасних товарів та технологій.
- Уряд Індії визначив до 300 категорій продукції, які мають потенціал для нарощування експорту до рф, намагаючись скористатися економічними проблемами російського ринку.
- Йдеться передусім про машинобудівну продукцію, фармацевтику, аграрні товари та хімікати. Водночас торговельний дисбаланс залишається показовим: експорт Індії до росії становить лише $1,7 млрд, тоді як імпорт російських товарів — $37,4 млрд, що підкреслює сировинну залежність рф і слабкість її несировинного сектору.
- Президент Індійського бізнес-альянсу (IBA) Семмі Котвані прямо визнав, що індійські компанії прагнуть зайняти ніші, звільнені після відходу західних брендів, які росія так і не змогла повноцінно замістити власним виробництвом.
- За його словами, російський ринок приваблює індійський бізнес саме через розрив між попитом і пропозицією, сформований санкціями та ізоляцією. Водночас, індійські підприємці стикаються з серйозними бар’єрами в росії: проблемами з банківськими розрахунками, логістикою та бюрократією.
- Це ще раз свідчить про деградацію ділового середовища в рф після розриву з глобальною фінансовою та торговельною системою. Попри заяви про плани довести товарообіг між росією та Індією до $100 млрд до 2030 року, частка Індії в російському імпорті наразі не перевищує 2%, що демонструє обмежені можливості москви компенсувати втрату західних партнерів навіть за рахунок «дружніх» країн.
4. Китай допомагає росії обходити санкції, приймаючи газ із підсанкційних проєктів.
- Попри санкції США та Європейського Союзу, росії вдається зберігати експорт зрідженого природного газу завдяки поставкам до Китаю. Як свідчать дані відстеження суден, упродовж 2025 року Китай отримав щонайменше 22 партії ЗПГ із двох російських проєктів, що перебувають під міжнародними обмеженнями.
- За інформацією аналітичних компаній Kpler та LSEG, одна партія була відвантажена з термінала «Портова», а решта — з проєкту «Арктик ЗПГ-2», який США та ЄС намагалися фактично ізолювати через санкції після повномасштабного вторгнення росії в Україну.
- Усі поставки були доставлені на ЗПГ-термінал Бейхай у південно-західному Китаї. Примітно, що китайські державні корпорації CNPC та CNOOC володіють по 10% у проєкті «Арктик ЗПГ-2», що підкреслює зацікавленість Пекіна у збереженні доступу до російських енергоресурсів, навіть ціною підриву санкційного режиму.
- Ці поставки мають для москви критичне значення: після запровадження санкцій проєкт «Арктик ЗПГ-2» зіткнувся з гострим дефіцитом покупців і ризиком зупинки.
- Фактично росія дедалі більше залежить від обмеженого кола партнерів і вимушена продавати енергоносії зі знижками, щоб утримати експортні потоки.
5. Арктична ставка кремля перетворюється на стратегічну пастку.
- Арктика дедалі більше стає центральним елементом російської енергетичної моделі — і водночас її ключовою вразливістю.
- Через втрату традиційних ринків збуту москва змушена переорієнтовувати експорт енергоносіїв на північні маршрути, критично залежачи від арктичної інфраструктури та Північного морського шляху.
- Фактично росія концентрує видобуток, логістику й валютні надходження в одному регіоні з високими кліматичними, технологічними та безпековими ризиками. Будь-які збої в роботі портів, терміналів або криголамного флоту автоматично б’ють по експортних доходах і бюджетній стабільності країни.
- Для Європейського Союзу така трансформація означає, що Арктика перестає бути периферією. Саме тут сходяться одразу кілька критичних напрямів: стримування російських енергетичних доходів, безпека морських шляхів та зростання гібридної активності навколо портової інфраструктури, криголамів і перевалочних потужностей.
- У результаті тиск на російську енергетику дедалі частіше зміщується з формальних санкцій і ринкових обмежень у площину логістики та контролю над маршрутами.
- Чим сильніше росія робить ставку на Арктику як на енергетичний «якір», тим дорожчою і небезпечнішою стає ця залежність — як для самої москви, так і для європейської безпеки.
- Арктична стратегія, покликана компенсувати втрату Заходу, поступово перетворюється для кремля на зону підвищеного ризику, де кожне ускладнення має непропорційно високу ціну.
Більше на https://t.me/Omelyan_News
