1. Україна втретє за тиждень завдала удару по російській нафтовій інфраструктурі в Каспійському морі, посилюючи тиск на один із небагатьох відносно «тихих» енергетичних регіонів рф.
- 15 грудня українські безпілотники уразили платформу на нафтогазоконденсатному родовищі імені Корчагіна, що призвело до пошкодження критично важливого обладнання та повної зупинки видобутку.
- Операцію провела Служба безпеки України. Факт ураження платформи та припинення виробництва підтвердив також співрозмовник Reuters, що додає інциденту міжнародної верифікації.
- Це вже третя атака на російські нафтові й газові об’єкти в Каспійському морі лише за один тиждень. 11 грудня дрони СБУ вдарили по платформі на родовищі імені Філановського, а наступного дня атака була повторена.
- Тоді ж під удар уперше потрапив і об’єкт на родовищі імені Корчагіна, який задіяний у постачанні нафти на експорт через Каспійський трубопровідний консорціум.
- Серія ударів демонструє вразливість російської енергетичної інфраструктури навіть далеко від лінії фронту та підриває стабільність нафтового експорту, який залишається ключовим джерелом валютних надходжень для кремля.
- Для москви це означає не лише прямі виробничі втрати, а й зростання ризиків для логістики та страхування каспійських проєктів, що й без того працюють під тиском санкцій і воєнних витрат.
2. Зростання російської економіки дедалі більше виявляється статистичною ілюзією, побудованою на війні та масовому виробництві озброєнь.
- 2/3 приросту ВВП рф у 2025 році забезпечив військово-промисловий комплекс, який у тризмінному режимі випускає танки, бомби та боєприпаси для агресії проти України.
- За підрахунками Raiffeisenbank на основі даних Росстату, з офіційних 0,6% зростання ВВП у третьому кварталі 0,4 відсоткового пункту припало на сектор «державне управління та забезпечення безпеки». Фактично без воєнних витрат російська економіка перебувала б поблизу стагнації.
- Частка оборонно-промислового комплексу в новому ВВП за рік майже потроїлася. Якщо наприкінці 2024 року ВПК формував близько одного процентного пункту загального приросту, то нині саме війна стала головним «двигуном» офіційного економічного зростання.
- З початку повномасштабного вторгнення у 2022 році кремль витратив на армію, виробництво озброєнь і силові структури понад 42 трлн рублів (близько $542 млрд).
- За оцінками розвідки НАТО, випуск артилерійських снарядів у росії зріс більш ніж у 11 разів — до 4,5 млн одиниць на рік, а за обсягами виробництва авіабомб країна вже випередила всі інші держави світу. Такий «економічний підйом» не створює жодної довгострокової цінності.
- росія перетворюється на економіку, що виробляє ресурси для самознищення. Продукція ВПК не інвестується в розвиток — вона згорає на полі бою, залишаючи після себе зростаючі бюджетні діри та деградацію цивільних галузей.
- Масові вливання у військову промисловість тимчасово підтримують зайнятість і статистику, але підривають перспективи розвитку країни. З кожним роком війни російська економіка стає дедалі більш мілітаризованою, залежною від бюджету й об’єктивно біднішою, попри офіційні звіти про «зростання».
3. російська нафта впала до $40 за барель — мінімуму з початку повномасштабної війни.
- Ціни на російську нафту обвалилися до найнижчого рівня з моменту початку повномасштабного вторгнення в Україну. Експортери отримують трохи більше ніж $40 за барель при відвантаженні з портів Балтійського й Чорного морів, а також зі східного порту Козьміно.
- За останні три місяці вартість російської нафти скоротилася на 28%. Додаткового удару по доходах завдали санкції США, запроваджені в жовтні проти ключових державних нафтових компаній, що різко звузило коло покупців і змусило продавати сировину з дедалі більшими знижками.
- Падіння цін відбувається на тлі загального ослаблення нафтового ринку: еталонна марка Brent уперше з травня опустилася нижче $60 за барель через ознаки перевищення пропозиції над попитом.
- Для росії це означає подвійний удар — і через ринкову кон’юнктуру, і через санкційний тиск. москва намагається компенсувати ціновий обвал нарощуванням фізичних обсягів експорту. З серпня морські відвантаження зросли приблизно на ті ж 28%, однак знайти покупців стає дедалі складніше.
- Частина танкерів із російською нафтою простоює в морі без можливості розвантаження, що ще більше тисне на ціни та підриває експортні доходи. Ситуацію ускладнює й зміна логістики: через скорочення закупівель з боку Індії російські танкери змушені йти довшими маршрутами до Китаю. Це сповільнює обіг флоту та призводить до накопичення надлишкових обсягів у морі — їх рівень уже досяг максимуму за останні два з половиною роки.
- Падіння цін на нафту безпосередньо б’є по фінансовій стійкості кремля. Доходи від нафти й газу забезпечують близько чверті федерального бюджету росії та є ключовим джерелом фінансування війни. У грудні ці надходження можуть скоротитися майже вдвічі порівняно з минулим роком — до рівнів, близьких до кризового 2020 року.
- Таким чином, поєднання санкцій, падіння світових цін і логістичних проблем дедалі сильніше підточує експортну модель російської економіки та звужує фінансові можливості для продовження війни.
4. В російському автопромі розгортається глибока структурна криза, яку вже неможливо пояснити тимчасовими коливаннями попиту.
- Попри масштабну державну підтримку, галузь за останні три роки просіла сильніше за всі інші сегменти промисловості, що свідчить про системне виснаження, йдеться у звіті Центру стратегічних розробок (ЦСР).
- В провідних економіках світу автомобільна промисловість традиційно слугує раннім індикатором спаду. У США, Європі та Китаї скорочення виробництва і продажів авто зазвичай за 3–12 місяців передувало рецесіям.
- Схожий сигнал сьогодні подає і російський ринок. За підсумками перших десяти місяців року російській автопром очолив антирейтинг галузей за динамікою випуску.
- Загалом промислове виробництво в рф формально зросло на 1% у річному вимірі, однак випуск автотранспортних засобів, причепів і напівпричепів обвалився на 22%. У жовтні падіння майже сягнуло 40%, тоді як рік тому галузь демонструвала зростання понад 20%.
- Нинішня динаміка — це затяжний спад, спричинений санкціями, розривом ланцюгів постачання, деградацією технологічної бази та втратою доступу до сучасних комплектуючих.
- У результаті російський автопром дедалі швидше перетворюється на дотаційний сектор без перспектив розвитку, який радше сигналізує про загальне ослаблення економіки, ніж про її відновлення.
5. Євросоюз запровадив санкції проти відомого нафтового трейдера Муртази Лахані, звинувативши його у сприянні експорту російської нафти в обхід західних обмежень.
- За даними Брюсселя, Лахані був залучений до економічного сектору, який забезпечує російській державі суттєві доходи, зокрема через транспортування та експорт нафти і нафтопродуктів державної компанії «Роснефть».
- В офіційних документах ЄС зазначається, що він контролював судна, задіяні у перевезенні російської нафти, використовуючи «високоризикові та нерегулярні судноплавні практики».
- Лахані став найвідомішим нафтовим трейдером, включеним до санкційного списку ЄС з початку повномасштабної війни росії проти України у 2022 році. Раніше Financial Times писала, що після початку війни він був пов’язаний із постачаннями російської нафти через компанії, зареєстровані в ОАЕ.
- Сам Лахані назвав рішення ЄС необґрунтованим і заявив, що не володіє суднами ані прямо, ані опосередковано.
6. Євросоюз готується остаточно перекрити доступ російської нафти на європейський ринок.
- Європейська комісія планує завдати фінального удару по російському нафтовому експорту. На початку 2026 року єврокомісар з енергетики має внести пропозицію про повну заборону імпорту російської нафти до ЄС, що фактично поставить крапку в багаторічній присутності росії на європейському енергетичному ринку.
- Йдеться про припинення постачань трубопроводом «Дружба» — останнього великого каналу експорту російської нафти в Європу, після того як морські поставки були заблоковані ще у 2022 році.
- Кінцева мета Євросоюзу — повний вихід з російської нафтової залежності до кінця 2027 року з переорієнтацією на альтернативних постачальників і розвиток «зеленої» енергетики.
- Для москви це означає втрату ще одного стабільного джерела валютних надходжень. Через «Дружбу» росія нині постачає близько 1,5 млн барелів на добу, головним чином до Угорщини та Словаччини.
- У разі заборони кремль ризикує щороку недоотримувати 10–15 млрд доларів, що посилить тиск на бюджет на тлі зростаючих військових витрат.
- Спроби компенсувати ці втрати за рахунок Азії виглядають дедалі менш переконливо: конкуренція там зростає, а знижки на російську нафту стають хронічними.
- Водночас у ЄС визнають, що рішення може викликати опір окремих країн, однак політичний вектор залишається незмінним — витіснення росії з європейського енергетичного ринку є питанням часу.
- Для російської нафтової галузі це чергове підтвердження стратегічної поразки: Європа, яка десятиліттями була ключовим ринком збуту, остаточно закривається, залишаючи москву з обмеженим колом покупців і дедалі гіршими умовами торгівлі.
7. США частково пом’якшили санкції проти трьох білоруських калійних компаній після звільнення політичних в’язнів, однак ключові обмеження для режиму Лукашенка та його російського союзника залишаються чинними. Міністерство фінансів США видало обмежену генеральну ліцензію для державного «Беларуськалію», Білоруської калійної компанії (БКК) та її «дочки» «Агророзквіт».
- Рішення ухвалене після того, як Мінськ у вихідні звільнив 123 ув’язнених, серед яких — нобелівський лауреат Алесь Бєляцький та опозиційна діячка Марія Колесникова.
- У Вашингтоні підкреслюють: послаблення є умовним і залежить від подальшої поведінки режиму Лукашенка, зокрема від припинення політично мотивованих арештів. У будь-який момент санкції можуть бути відновлені.
- У Вашингтоні попередили, що не допустять використання цього послаблення для обходу санкцій проти росії. ЄС, зі свого боку, паралельно розширив санкційний режим щодо Білорусі, підкреслюючи, що Мінськ і далі розглядається як співучасник російської агресії проти України.
- Таким чином, навіть символічні поступки Заходу режиму Лукашенка не знімають із росії санкційного тиску й не змінюють загальної картини: білоруська економіка залишається залежною від рф, а будь-яке «вікно можливостей» для Мінська жорстко контролюється, щоб не дати кремлю жодних додаткових ресурсів.
8. Китайські медіа відкрито обговорюють сценарії втрати росією контролю над Далеким Сходом.
- У китайських державних та напівофіційних медіа з’являються публікації, в яких фактично ставиться під сумнів здатність росії зберегти контроль над Далеким Сходом у разі внутрішньої дестабілізації. Автори наголошують, що у випадку ослаблення або розпаду російської держави територія Далекого Сходу площею близько 7 млн квадратних кілометрів не повинна «бути втрачена», маючи на увазі посилення китайського впливу в регіоні.
- У матеріалах згадується, що історичні договори XIX століття, за якими росія отримала значні території на сході, включно з районами сучасного Владивостока та Сахаліну, розглядаються в Китаї як несправедливі.
- На цьому тлі підкреслюється нинішня економічна слабкість росії: її ВВП поступається економіці окремих китайських провінцій, а інфляційний тиск і бюджетні проблеми лише поглиблюються. Окрему увагу приділено військовому чиннику.
- Через війну проти України основні сили російської армії зосереджені на заході країни, тоді як на Далекому Сході, за китайськими оцінками, залишилося менш як 50 тисяч військових. Це створює враження регіону, який формально контролюється москвою, але фактично є слабо захищеним.
- Китайські автори прямо вказують, що Далекий Схід має ключове значення для росії з точки зору ресурсів — золота, алмазів, нафти та газу, — але водночас москва не має фінансових можливостей для повноцінного розвитку й утримання цього регіону.
- На цьому тлі Китай вже роками послідовно нарощує економічну присутність: інвестує в інфраструктуру, видобуток ресурсів, аграрний сектор, а юань дедалі частіше використовується в розрахунках, зокрема в малому бізнесі.
- При цьому силовий сценарій прямо називається небажаним — замість цього пропонується стратегія поступового економічного й фінансового проникнення, формування залежності регіону від китайського капіталу та ринків.
- У перспективі це може призвести до ситуації, коли Далекий Схід формально залишатиметься російським, але фактично опиниться в орбіті Китаю. У публікаціях також зазначається, що демографічна деградація регіону та відтік населення роблять його ще вразливішим. росія, за оцінками китайських авторів, не спроможна ефективно управляти віддаленим і малозаселеним регіоном без зовнішньої підтримки.
- Таким чином, навіть у публічному просторі Китаю дедалі відвертіше обговорюється сценарій, за якого стратегічно важливі території росії можуть бути втрачені не через війну, а через економічну слабкість, демографічний спад і затяжний воєнний конфлікт, що виснажує ресурси держави.
Більше на https://t.me/Omelyan_News
