1. У росії різко подорожчали автоперевезення через масове закриття транспортних компаній.
- У 2025 році тарифи на автомобільні перевезення вантажів усередині росії зросли в середньому на 12%, однак на низці ключових напрямків подорожчання виявилося значно вищим.
- Зокрема, вартість перевезень між Москвою та Санкт-Петербургом, а також на маршруті Воронеж — Волгоград зросла приблизно на 30%, а між Омськом і Новосибірськом — одразу на 40%. Зростання цін відбувається на тлі глибокої кризи галузі.
- За даними біржі вантажоперевезень, попит на перевезення формально збільшився — кількість заявок за рік підскочила на 37%, однак цей попит обслуговує все менша кількість перевізників.
- Упродовж 2025 року тисячі транспортних компаній були змушені піти з ринку через стрімке зростання витрат, подорожчання лізингу, пального та падіння рентабельності.
- За оцінками, до кінця року близько 6,7 тисячі компаній перебували в процесі ліквідації або банкрутства. Криза торкнулася і техніки: бізнес масово повертав вантажівки лізинговим операторам. Лише за дев’ять місяців року було здано понад 40 тисяч одиниць транспорту.
- Частину цієї техніки наприкінці року знову почали брати в лізинг — уже за значно вищими ставками, які в окремих випадках сягнули 30%. Таким чином, подорожчання перевезень стало прямим наслідком деградації транспортного ринку, спричиненої економічним тиском, санкціями та падінням фінансової стійкості бізнесу.
2. Німеччина може націоналізувати російський НПЗ через санкційні ризики та енергетичну залежність.
- Німецький уряд опинився перед складним вибором через нафтопереробний завод PCK Raffinerie у місті Шведт, який формально належить російській «Роснефті», але критично важливий для забезпечення Берліна паливом. Під загрозою — до 90% постачань бензину, авіапального та опалювального пального для столиці Німеччини та землі Бранденбург.
- Причиною кризи стали американські санкції проти «Роснефті», термін дії винятку з яких спливає 29 квітня. У разі його непродовження завод може втратити доступ до фінансових операцій і зупинитися. Це змусило Берлін знову розглядати варіант експропріації російського активу, який раніше вважався надто ризикованим через можливу відповідь москви.
- Ситуація навколо PCK оголила тривалу енергетичну залежність Німеччини від росії, яка зберігається навіть майже через чотири роки після початку повномасштабної війни проти України.
- Завод десятиліттями був інтегрований у ланцюжок постачання російської нафти і лише в екстреному режимі почав переходити на альтернативні джерела — дорожчі й менш зручні. російська власність стала токсичним фактором: банки вже блокували транзакції підприємства, інвестиційні проєкти заморожені, а потенційні покупці відмовляються від угод через санкційні та політичні ризики.
- Фактично російський актив перетворився для Німеччини на стратегічну проблему, яка загрожує енергетичній безпеці та може вимагати державного порятунку за рахунок платників податків.
3. російська нафта дедалі більше накопичується в морі після різкого скорочення закупівель з боку індійських НПЗ.
- З кінця серпня обсяг сирої нафти, що застрягла на танкерах, зріс приблизно на 60 млн барелів і стабілізувався на рівні близько 140 млн барелів. Поставки до Індії минулого місяця впали до близько 1,2 млн барелів на добу — мінімуму більш ніж за три роки, а в січні скоротилися ще більше.
- Це відбувається на тлі санкційних ризиків і набуття чинності заборони ЄС на імпорт нафтопродуктів, вироблених із російської нафти. У результаті десятки танкерів простоюють біля берегів Індії та Оману, частина вантажів перенаправляється до Китаю або на тимчасові сховища в Індонезії.
4. Захід і Україна б’ють по тіньовому флоту росії, позбавляючи її нафтових доходів.
- Західні країни разом з Україною різко посилили тиск на так званий тіньовий флот росії, який використовується для обходу санкцій і експорту нафти. Лише у 2025 році до санкційних списків було додано понад 600 танкерів, що вдвічі більше, ніж роком раніше.
- Нині під санкціями перебуває близько 40% суден, які перевозили російську нафту, а танкери змушені ходити довшими маршрутами, часто простоюють у морі та втрачають ефективність.
- За оцінками, після санкцій продуктивність таких суден падає на 30–70%, що різко підвищує логістичні витрати. Додатковим фактором тиску стали удари України по танкерах тіньового флоту. З кінця 2025 року було атаковано щонайменше дев’ять суден, що призвело до зростання страхових тарифів і подорожчання перевезень.
- У результаті дисконт на російську нафту Urals збільшився до $27 за барель, що є максимумом з весни 2023 року. За збереження нинішніх тенденцій нафтові та газові доходи росії можуть впасти нижче $10 млрд на місяць, що посилить тиск на бюджет кремля.
- Спроби перевести тіньовий флот під російський прапор лише збільшують витрати та ускладнюють страхування, ще більше виснажуючи фінансові ресурси держави.
5. Індія відкрито заявляє про подальше скорочення закупівель російської нафти.
- Міністр нафти Індії Хардіп Пурі прямо визнав, що імпорт російської сировини й надалі зменшуватиметься, хоча формальних урядових заборон для компаній не запроваджували.
- За його словами, падіння поставок триватиме вже у січні, попри те що російська нафта в індійських портах продається з максимальними дисконтом за весь період санкцій.
- Це свідчить про те, що проблема для росії виходить далеко за межі ціни — ризики, логістика та санкційний тиск дедалі сильніше відштовхують навіть тих покупців, які ще нещодавно активно користувалися ситуацією. Індія системно диверсифікує імпорт і наразі закуповує нафту вже у 41 країни. Компанії зацікавлені в нарощуванні поставок зі США та Канади, тобто з юрисдикцій, які не несуть санкційних та репутаційних ризиків.
- На цьому тлі роль росії як «дешевого рятівника» для індійського ринку швидко знецінюється. Середньодобові поставки російської нафти вже впали до 1,3 млн барелів проти 1,8 млн барелів торік.
6. У Євросоюзі викрили одну з найбільших схем обходу санкцій щодо постачання автомобілів до росії.
- Європейське управління з боротьби з шахрайством (OLAF) розпочало масштабне міжнародне розслідування незаконного експорту 766 транспортних засобів із країн ЄС. Автомобілі формально декларувалися для постачання до Туреччини, однак у заявлені пункти призначення так і не прибули.
- Фактично всі вони були переправлені до росії. Розслідування стартувало після того, як польські органи виявили підозрілі відправлення вживаних авто та передали інформацію до OLAF.
- Слідство встановило розгалужену схему за участю експортерів з ЄС та імпортерів із третіх країн, зокрема Вірменії, Грузії, Казахстану, Киргизстану та Молдови.
- Кожен автомобіль було відстежено, що дозволило повністю відновити логістику і підтвердити їх перебування в росії. За підсумками розслідування кримінальні провадження відкриті у трьох державах-членах ЄС.
7. Китай допоміг росії налагодити виробництво ракет «Орешнік».
- Китай став ключовим постачальником обладнання для російського військово-промислового комплексу, зокрема для виробництва гіперзвукових балістичних ракет «Орешнік».
- Пекін поставляє Москві спеціалізовані верстати з числовим програмним управлінням, без яких росія не здатна нарощувати випуск сучасних ракет і високоточного озброєння. Загальну вартість переданого обладнання оцінюють у понад $10 млрд.
- Ключову роль відіграють китайські верстати з ЧПУ, зокрема карусельні токарні станки, виявлені українською розвідкою на Воткінському заводі — підприємстві, де виробляють ракети «Орешнік», «Іскандер-М» та міжконтинентальні «Тополь-М».
- Окрім верстатів, Китай постачає росії мікрочипи, електронні компоненти, підшипники, радіоелектроніку та вимірювальні прилади, які використовуються у виробництві ракет, бойових літаків і дронів. Значна частина цих товарів входить до переліку критичних позицій, заборонених до експорту в рф 39 країнами, включно зі США та Великою Британією.
- Без доступу до китайських технологій і транзитних схем росія не змогла б підтримувати нинішні темпи війни. Залежність москви від Пекіна різко зросла за останні два роки, оскільки власна промислова база рф є застарілою і не здатна самостійно забезпечити масове виробництво сучасного озброєння.
8. Американська технологічна компанія Ubiquiti фактично продовжує постачання до росії обладнання, яке використовується російськими військовими у війні проти України, обходячи санкційні обмеження.
- Про це йдеться в розслідуванні Hunterbrook Media. Поставки здійснюються через треті країни, зокрема Туреччину, Вірменію та Казахстан, що свідчить про налагоджені схеми реекспорту підсанкційної продукції.
- За даними журналістів, бездротові радіомости Ubiquiti широко застосовуються російською армією для забезпечення зв’язку між підрозділами та управління безпілотниками.
- Український офіцер зв’язку повідомив, що близько 80% таких пристроїв, які використовують ЗС рф на фронті, вироблені саме Ubiquiti, і фактичних альтернатив цій техніці немає.
- Hunterbrook також задокументував готовність офіційних партнерів Ubiquiti брати участь у схемах постачання через посередників . Компанія ITsupport з Вірменії погодилася відправити до росії підсанкційне обладнання. Американська Multilink Solutions спочатку заявляла про можливість прямої доставки в рф, а після формальної відмови фактично запропонувала варіант постачання через Туреччину.
- Аналіз торговельних даних показує, що сукупна вартість поставок продукції Ubiquiti до росії після початку повномасштабної війни зросла щонайменше на 66%. Це прямо суперечить декларованій санкційній ізоляції російського військово-промислового потенціалу.
- У самій Ubiquiti заявляють, що нібито не контролюють подальший перепродаж своєї продукції дистриб’юторами. Водночас компанія так і не оголосила про повний вихід з російського ринку.
- Хоча з офіційного сайту зник перелік партнерів у росії та білорусі, архівні версії ресурсу свідчать, що багато з колишніх російських партнерів продовжують працювати й безперешкодно постачати обладнання Ubiquiti до рф, зокрема для потреб армії.
Більше на https://t.me/Omelyan_News
