"Інтерв’ю колишнього голови НБУ Кирила Шевченка..." - Антон Швец

"Інтерв’ю колишнього голови НБУ Кирила Шевченка..." - Антон Швец

За день до того, як НАБУ та САП завершили розслідування по справі Укргазбанку та відкрили матеріали справи, вийшло інтерв’ю колишнього голови НБУ Кирила Шевченка на Лізі.

Перед тим як я почну, ви повинні розуміти наступне. Інтерв’ю було зроблено у письмовому режимі, бо Шевченко переховується від правосуддя у Відні. Тому будь-які незручні питання до Шевченка, привели б лише до того, що ніякого інтерв’ю б не було. Може це б було і на краще. Але вирішили зробити інтервʼю. Окей.

Як людина, яка і довела Шевченка до його поточного стану, я не можу не дати оцінку цьому інтерв’ю.

В мене є певні питання. Всі питання можна поділити на дві умовні частини.

Перша частина то питання по суті справи Укргазбанку, де Шевченко головний підозрюваний.

Позиція Шевченка в тому, що його звільнили через політичні переслідування. Кирило Шевченко каже, що справа Укргазбанку ПОСТІЙНО використовувалася, як інструмент політичного тиску на нього. В такому випадку, може варто було спитати у Шевченка, як саме Офіс використовував НАБУ та САП, ще за часів минулого керівництва НАБУ та САП? Тоді у САП ще не було Синюка, через якого можна б було звинувачувати Татарова в маніпуляціях. Як саме це сталося при минулому керівництві НАБУ та САП? Хто був політичним провідником тиску? Такого питання в інтервʼю нема. Хоча всі матеріали справи були зроблені, включно з експертизами, ще за часів старого НАБУ.

Кирило Шевченко каже, що в нього були проблеми з політичним керівництвом країни через кадрові призначення(я так розумію в НБУ, бо більше Шевченко нікого не призначав).

Цитата: «Подібні комунікації виникали на етапі обговорення цілої низки питань – від доцільності емісії до вирішення кадрових питань, коли НБУ демонстрував принциповість позиції незалежного регулятора».

Але це не правда. Кадрові призначення в НБУ за часів Шевченка критикували міжнародники і самі співробітники НБУ. Тупо були міжнародні скандали. МВФ навіть використала термін «ерозія» для того аби характеризувати кадрову політику Шевченка в НБУ. В офіційному документі. Політична влада ніяк діяльність Шевченка в НБУ не коментувала. Так звідки був тиск та за що? Це міжнародники бажали бачити Шевченка за гратами? Так звідки тоді політичний тиск? Чи будуть розповіді про фашингтонський обком та зовнішнє управління?

З кадрами вирішили, а що там з емісією? Та загалом з спробами вийти за мандат НБУ? За часів Шевченка емісія була. Зараз НБУ не проводить емісію. В самій емісії нема особливих проблем в нашій ситуації, але сам факт. Політичного тиску нема. Так значною мірою запобігти емісії вдалося через домовленність нового керівництва НБУ з міжнародниками. Але новому керівництву вдалося, а Шевченку ні. Чому? Цього питання нема.

Раніше Шевченко ще казав, що на нього політично тиснули через жорстку монетарну політику. Вже не каже, бо я багато разів казав про те, що зараз політику вважають навіть більш жорсткою, ніж та що була за часів Шевченка. І переслідувань нема. Більш того сам Шевченко каже, у другій частині інтервʼю, що ВІТАЄ поточну монетарну політику НБУ та незалежність НБУ. Але тепер політичного тиску нема. За що ж тоді був тиск на Шевченка, якщо тепер НБУ незалежний? Що змінилося? Цього питання в інтервʼю нема.

Кирило Шевченко каже, що не спілкується з фігурантами справи, бо це заборонено. Але його спіймали у Відні в кафе з фігурантом справи та з Грановським. Це фотофакт, про це розслідування є, «Батальон Відень» називається. Питання про що ж Шевченко розмовляв з Грановським нема.

Шевченко каже, що зараз розтрата коштів Укргазбанку, йому вже не інкримінується. І інкримінується стаття про створення організованого злочинного угрупування. Це не так – ч. 5 ст. 191(Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, у великих розмірах чи організованою групою) все ще в списку звинувачень. Просто створення ОЗП для розтрати більш важка стаття, от її і додали, логічним продовженням до частини 5(організованою групою) статті 191. Є організована група, логічно, що є і стаття 255, про організовану злочинну групу. Але ок, це складна юридична казуїстика.

Ну і Шевченко каже, що це перший випадок, коли таку статтю 255 шиють людині не з кримінального середовища. Ну по-перше, сказати що Шевченко не мама ама крімінал складно. Типовий банкстер. По-друге, ні, це не перший випадок, і навіть не сотий. Але окей, про це дійсно можна і не знати.

Коли Шевченко каже про саму справу Укргазбанку, він каже, що це була «абсолютно ринкова практика, яку широко застосовували. І унікальність лише в тому, що ми вперше застосували її для державного банку». Ну типу виплата агентам комісії за залучення коштів це ринкова практика.

А чого б не спитати чому таку схему не використовували у державних банках? Бо була постанова Кабміну, яка зобов’язувала державні установи розміщати свої кошти в державних банках. Тут не треба було «працювати», не треба було «агентів», треба було створити умови кращі за інші держбанки і далі треба було лише почекати. І отримати клієнтів. Бо їм не було куди йти ще.

Чи може Шевченко натякає на те що державним установам треба було заплатити відкат за розміщення коштів, бо інакше вони б не прийшли? Це також ринкова практика, на жаль, в нашій країні, але здається ми б не раді були бачити, як державний банк корумпує державні установи? Чи раді? Питання такого також нема.

Далі просто орейро на тему того, що б було якщо Шевченко не запровадив цю практику в Укргазбанку. Сталося б страшне. Укргаз би приєднали до іншого державного банку. І тут було б логічно задати питання «І шо?». Проблема в чому? Шевченко би втратив роботу? Яка трагедія. І типу Нацбанк за часів Гонтарєвої був за приєднання, і за відмову приєднатися, Шевченка також покарали кримінальною справою. Хто? Ну хто? Гонтарєва та вашингтонський обком? Ну що за ліпа? Зеленський? Він після цього призначив Шевченка головою НБУ. Отета політичний тиск, кожа як у бога.

Ну і головне. Усі розповіді про ринкові практики розсипаються, бо ми знайшли тих людей, які отримували гроші за залучення топових клієнтів до Укргазу. Фізично знайшли. Зафільмували. Показали розслідування. В нього було мільйон переглядів, поки не забанили на Ютубі за публікацію особистих даних. Перезалили. Там тепер сотні тисяч переглядів. І там є ті люди. Це студенти, прості люди, пенсіонери, які загалом тупо не бачили тих коштів. Це дропи. Підставні особи. Або силовики. Або родичі топів Укргазу. Чого б не спитати у відповідь на заяву про «ринкові практики», про цих людей? Чи нема тут конфлікту інтересів, коли топ-менеджер державного банку платить мільйони своїй дружині за залучення коштів? Чому люди, які за словами Шевченка, залучали потужних клієнтів, живуть у занедбаних хрущовках та вбитих хатах? Нема такого питання.

Тепер про другу частину питань.

Після ґрунтовної розмови про справу, Шевченко почали питати, що він думає про поточний стан справ в НБУ і загалом про макроекономічну ситуацію в країні. Та про реформи, які треба зробити. Це логічне питання, якщо ми б просто запитали це в колишнього керівника НБУ. В Гонтарєвої, Кубіва(прости Боже) чи Смолія. А не, наприклад в Арбузова. Чи Шевченка. Вироку по Арбузову здається досі також нема, принаймні за банківські справи. Так що він в Шевченка в одних формально правах. Також не в країні. Також вироку нема. Але ж не питаємо. Чому?

Всім зрозуміло, що все що скаже Арбузов, це маніпуляція. Чому до Кирила Шевченка інакше ставлення? В чому цінність його слів, навіть, якщо під тиском об’єктивних фактів, він змушений хвалити поточне керівництво та команду НБУ? Він жеж НБУ знищував, це у офіційних документах МВФ є. Так, такими своїми словами, він фактично знищує свою позицію захисту у справі про екстрадицію у Відні, і я передам НАБУ та САП свої думки, по цій темі.

Але навіщо його взагалі легалізувати? До інтерв’ю на Лізі, Шевченко був змушений давати інтерв’ю якимось диким американським кьюанонщікам та прихильникам теорій змови, це все - кінцева. Але тепер не кінцева. Бо тепер в Шевченка є Ліга, від чого мені сумно, бо Ліга одне з ЗМІ з яких варто брати приклад в плані редакційної політики.

Звісно тут зараз набіжуть багато людей, які почнуть в каментах писати про журналістів(які не подобаються) всякі погані речі. Так робити не треба. Я розумію, що мені болить, тому для мене це інтерв’ю справа особиста, і я просто ПАМʼЯТАЮ, все що стосується справи Шевченка. Бо без мене її б і не було. Політичні переслідування від тіпа з партії, що не представлена у парламенті, ага. А журналіст в потоці і не зобов’язаний робити хардтолк, тим більш що без особистої присутності особи, хардтолк і не можливий. Зробили, як зробили.

Тому цей пост тут не як критика журналіста. Розумію чому так сталося. Цей пост тут, як позиція представника громадянського суспільства. Як заява про те, що я особисто вважаю Шевченка кримінальним ділком. Як Арбузова, але труба пожиже. А суть така сама. Просто Арбузов встиг тоді, коли ще було можна, а Шевченко не зрозумів, що в новій Україні так вже не можна. Бажав перетворити НБУ на свою рішальну контору і пішов нахєр.

Мене не цікавить особиста позиція Шевченка про реформи, які нам потрібні, чи про стан макроекономіки. Мене цікавить лише суд нам ним та екстрадиція.

Якщо можете не робити такі інтерв’ю – не робіть. Так, я і з цього інтервʼю щось витягну. Але і без цього інтерв’ю, я мав аргументи для підсилення позицію САП у питанні екстрадиції Шевченка. Да і не тільки я, скоріш за все. Сподіваюсь представляти позицію САП в Австрії буде не Синюк, бо буде ойвей.

Я розумію, що є медіапривід і треба зробити інтервʼю. Шевченко звісно погодиться тільки на письмове, а в ньому незручних питань не задати. Так ну зробіть з Клименком чи Кривоносом. Ну вони явно прокоментують, бо посадити колишнього голову НБУ нічого собі личка. Можете навіть зі мною інтерв’ю зробити по справі, гарантую, переглядів буде більше. Розумію, що це виглядає як особиста обідка, тому насправді і не претендую.

Я розумію, що Шевченко нічого зрадницького не сказав (на відміну від інтерв’ю кьюанонщикам). Хвалить НБУ. Але мені то побоку. Мені не подобається легалізація таких тіпів в українському медійному полі. Бо це все робиться аби завадити можливій екстрадиції Шевченка. Показати, що його слухають і вважають в Україні жертвою політичних переслідувань. Не заперечують. В австрійському суді не будуть розбиратися, які там умови були у інтерв’ю. Просто не будуть. Ось апостильований переклад публікації з заявою про політичні переслідування в топовому українському ЗМІ, зауваження по суті, наступне питання і поїхали.

Не треба так.

Я все сказав.

Ну і давайте без образ до журналістів. Ми б не були тут, якби не такі ЗМІ, як Ліга. Це також моя особиста позиція, якщо вона вам не подобається, то критикуйте мене.