"ОДНОГО СЛОВА МАЛО, ПРЕЗИДЕНТЕ" - Дмитро "Калинчук" Вовнянко

"ОДНОГО СЛОВА МАЛО, ПРЕЗИДЕНТЕ" - Дмитро "Калинчук" Вовнянко

Після сьогоднішнього Віче мережу знову заполонили дописи штибу, мовляв більшість учасників Віче самі не розуміли за що виходили, бо формула Штайнмаєра не підписана, закон про особливий статус Донбасу от-от закінчує діяти, а відтак боятися ніби нічого. От Зеленський же пообіцяв – ніяких виборів на Донбасі без безпекового компоненту? Мовляв – ніяких виборів під кулеметами! Чому б йому просто не повірити?

І взагалі, мовляв, президент Порошенко обіцяв імплементацію формули Штайнмаєра? Хіба не за нього був прийнятий закон про реінтеграцію Донбасу? То які претензії у прибічників ЄвроСолідарності?

А все просто насправді. По-перше умови в яких були укладені обидва «Мінськи» і нині – різні принципово. У вересні 14-го ми мали діру у фронті від Маріуполя до околиць Донецька – укладання перемир’я було справою збереження держави. Зимою 15-го ішлося про тисячі життів. Нині нічого подібного нема.

По-друге, так президент Порошенко залучив Захід до впорядкування конфлікту на Сході – він не міг інакше. Інакше – нам довелося б лишатися з Росією сам на сам. А якщо залучив – мусив дослухатися до вимог Заходу. Захід був потрібен – бо це санкції, це економічна допомога, це військова допомога, нарешті. Захід звісно хотів все вирішити «і вашим і нашим» - він завжди так робить. І так – саме це було причиною прийняття закону про реінтеграцію Донбасу.

Але. Всі хто апелюють до цього закону весь час забувають про статтю 10. Перечитайте її – уважно. Одна ця стаття, по факту заблокувала виконання закону про реінтеграцію Донбасу, позаяк Москва на вимоги статті пристати не могла ніколи. На вимогу Заходу Україна прийняла закон якого від неї вимагали, але прийняла так, що Москва сама заблокувала його дію і сама спричинила санкції проти себе – це дипломатичний крок рівня Талейрана або графа Піпера. Скрізь, крім Україні, де це назвали зрадою.

Але ж за Порошенка розводили сили, заперечите ви? Так, розводили. Бо знову таки вимагав того Захід. Проте перші спроби розведення тоді показали, що відбувається не розведення – відбувається відведення українських сил з захопленням терористами так званих «ДНР/ЛНР» позицій залишених ЗСУ. Президент Порошенко тоді такого досвіду не мав, тоді як ОБСЄ і рада Європи йому у вуха дули що от треба – і зась. Зеленський такий досвід уже має. Якого лиха він лізе в зашморг?

Кілька років Україна мала по-факту закон про реінтеграцію Донбасу, неприйнятний для Москви, нею же по-факту заблокований, за що Москва регулярно отримувала санкції. Мінські угоди не виконувалися – бо аби почати їх виконувати Москва мусила наступити на горлянку сама собі, а… вона забула як це робиться. Тривати цей процес міг до безкінечності – тобто до повного виснаження Москви санкціями.

Нині ж Зеленський заходився, по-суті робити те, що потрібно Москві – розблокувати процес виконання Мінську. Очевидно – шляхом поступок України. Формули Штайнмайєра не існує – існування такої формули заперечив сам Штайнмайєр. Так, ЗЕкоманда витягла відео з Порошенком де той говорить про імплементацію формули Штайнмайєра, але це ідеальна ситуація для дипломата – обіцяти виконати те, чого не існує. Україна завжди наполягала, що пропозиція міністра (тоді) Штайнмайєра Україна завжди трактувала по своєму, а Москва – по своєму. Тож яку «формулу Штайнмайєра» має на увазі президент Зеленський зараз – у трактовці Порошенка, чи у трактовці міністра іноземних справ Росії Лаврова?

Відповіді нема. Нема відповіді які будуть гарантії безпеки для людей які залишаться в зоні відведення українських військ. Замість гарантій: «Повірте», «Я гарантую» та «Ви не замислювалися що наш президент – один з найвеличніших лідерів цього світу?»

А я от не хочу вірити – я вже кілька разів наводив приклади, що президент Зеленський – бреше. Я от не вважаю його «одним з найвеличніших лідерів цього світу», як не вважаю і Порошенка. Я маю до чорта прикладів, коли президент Зеленський порушував закон і суперечив власним обіцянкам. Мені його слова – мало.

Натомість я аж надто гарно знаю як діє російська дипломатія. Я бачу, що Москва нині добивається поступово всього чого хоче – видачі Цемаха, затвердження «формули Штайнмайєра», розведення військ… Що буде далі – мені фантазії бракує. І от на що в цих умовах я покладуся точно в останню чергу – так це на слово президента Зеленського. Як показав сьогоднішній день – далеко не тільки я.

Дмитро "Калинчук" Вовнянко