Раптово прорвалося те, що Кремль роками намагався не помічати: Китай уже де-факто забрав Далекий Схід — без танків і прапорів.
Як це подають z-блогери
Податки і економіка:
Китайські компанії «працюють у Росії», але:
місцеві податки мінімізують;
реальні прибутки виводять у Китай;
регіон живе з копійок, а додана вартість іде за кордон.
Це виглядає як висмоктування території без формальної анексії.
Люди замість прапорів
Далі — демографія.
Вони прямо пов’язують китайську політику «одна сім’я — одна дитина» з тим, що:
у Китаї десятки мільйонів чоловіків без шансу на сім’ю;
ці чоловіки йдуть за кордон разом з бізнесом і грошима;
Далекий Схід — ідеальна зона: депопуляція, бідність, відсутність контролю.
Шлюби, які держава “не визнає”
У z-сегменті це подається, як приниження суверенітету:
російська влада формально не визнає шлюби росіянок із громадянами Китаю до народження дитини;
але це не зупиняє ні китайців, ні росіянок.
Головне — не що там відбувається, а як це усвідомлюють росіяни
Для нас ключове не лише що реально відбувається на Далекому Сході,
а як це тепер бачить російська аудиторія, яка ще вчора вірила в «стратегічний союз».
У z-наративах Китай уже:
не союзник;
не партнер;
а тихий хазяїн, який:
забирає ресурси;
заводить людей;
не бере відповідальності.
Росія в цій картині — територія, а не держава.
Чому це важливо
Це злам міфу.
Того самого міфу, на якому Кремль тримав війну, санкції і «поворот на Схід».
Коли навіть z-блогери починають говорити мовою
«нас здають», «нас заселяють», «з нас качають» —
це означає, що тріщина пішла не ззовні, а зсередини.
І саме тому цей наратив важливий:
він показує не Китай,
а момент, коли росіяни вперше масово відчувають себе не імперією, а колонією.
Погодьтесь, це хороша тенденція
