"Окупанти знову покращують логістику: аеропорт Ростова починає працювати на війну" - Олена Степова

Як ви вже зрозуміли, сьогодні новини з Ростовщини.

Знаю, нам усім так хочеться гарних новин, але… Але новини так собі, хотілося б кращого. Не люблю ура-патріотизму, новин у рожевих тонах, прикрашених, як новорічна ялинка. Що є, те й пишу, навіть, коли від новин гіркий після смак.  Але правда на війні, вона, як броня, тобто знати реальну ситуацію, це мати певний захист, щоб зіграти на випередження.

Сьогодні знову про логістику окупантів.

Дуже болить, що пишу про це кожного разу, коли у окупантів з’являється якась нова можливість поставляти на фронт зброю та особистий склад.

Але пишу-пишу, а дороги працюють,  мости будують,  машини йдуть потоком, потяги по розкладу, а усе це призводить до погіршення на фронті.

Ні, дрони на Ростовщину та в ОРДЛО  долітають все частіше, й горить там гарно, й світло там виключають (але це було й без дронів), й дефіцит палива виникає після обльоту дронів, але, але, але.

Працює залізничне сполучення Ростов-Маріуполь,  працює залізнична розв’язка «Червона могила», накопичується в ОРДЛО на залізничних коліях техніка та цистерни з паливом (станція Довжанська та Ровеньки), працює траса Ростов-Маріуполь, більш того, усі ці залізничні та авто-логістичні артерії добудовуються та покращуються. Це погано!

Це настільки погано, що навертаються сльози від безпорадності. А оце Ростовщина рапортує, що погоджено усе, щоб запрацював аеропорт імені Платова – найбільший аеропорт півдня росії.

Це цивільний аеропорт, але вже отримані усе погодження від міноборони росії, щоб він працював на військових, приймав військові вантажі та літаки, розбудовуються площадки для гвинтокрилів по усій Ростовській області. Тобто знову, як й з автотрасами росіяни будуть приховувати військових серед цивільних, щоб потім звинуватити нас чи країни НАТО у нанесенні ударів по цивільному об’єкту.

Працюючий аеропорт біля кордонів ОРДЛО, який зможе  приймати військові вантажі, перевозити особистий склад, а ще з цього аеродрому будуть злітати літаки, щоб обстрілювати Україну…Так, це дуже вплине на фронт, на наше життя, бо це в кілька разів покращить логістику й в кілька разів зменшить доліт російських ракет до будь якого міста України та… Та Європи!

Чи знають про це наші  європейські партнери, які  досі заколихані обіцянками Трампа про скорий мир та посмішкою путіна «я не буду нападать на Европу».

Знаєте, усі ці «мирні» перемовини та обіцянки дуже нагадують поведінку Гітлера в 1939 році, коли він теж обіцяв, в тому числі й Польщі.

Заколихуючи світ «миром», путін покращує оборонну промисловість росії, приймає бюджет з великими оборонними витратами  й  перелаштовує цивільні аеропорти на військові.

Ростовчани не в захваті від такого поєднання й побоюються, що як тільки запрацює аеропорт ім. Платова та ще  відкрито з військовими літаками та вантажами, то це буде вкрай небезпечно не тільки для пасажирів, а й для міста в цілому. Бо те, що війна – це гра, в яку грають удвох, вони таке зрозуміли.

Що ж, досить цинічний план, але такий путінський. Використовувати мирних громадян, як щит для військових. Так було завжди, в срср, в Чехословаччині, в Афгані, в Грузії, завжди, у всіх війнах росія ставила мирних громадян попереду військових.

Але, тут постає інше питання, на яке росіянам ще треба шукати відповідь та  переосмислювати своє битіє- а чи є у країні-окупантові мирні громадяни?

Цікаве питання. Якщо   громадяни росії   підтримують «сво», рішення путіна, працюють на військових заводах, обслуговують військові аеродроми та літаки, які несуть смерть, ненавидять українців, ненавидять Європу та США, мріють «на Берлін» та займають пропагандою у навчальних закладах, готуючи дітей до війни, то чи є вони мирними, ці громадяни.

Мешканці країни, яка здійснила напад та є окупантом, мешканці країни, влада якої  здійснює  ворожу агресію та військові злочини, апріорі  є окупантами, злочинцями й перестають бути мирними громадянами після першого пострілу їх країни по нашій чи будь якій іншій. Це варто запам’ятати громадянам росії.

Оце  на фоні поганих новин  з фронту  й новини про підготовку до відкриття аеропорту на Ростовщині, дивлюся на те, як у Ростові перевіряють  бомбосховища, як лаються люди, щодо відсутності цих споруд та їх занедбаності й розумію, що насправді, десь глибоко у темній російській душі, чи що у них там, вони давно поставили собі вищеперераховані питання й знайшли на них відповідь.