Як бачимо, рішення щодо ударів американськими ракетами вглиб Росії так і не прийняте - попри всі численні натяки з Заходу й наші надії. І дата зустрічі з Байденом для обговорення деталей нового «мирного плану» Зеленського (замість відміненої 13-го) також не анонсована.
Поки що все вкладається в мою версію, що обидві ці «цукерки» обумовлені згодою Зеленського на більш реалістичні умови припинення вогню, ніж проголошувані досі.
І візит Сікорського (після двох балтійських очільників) має те ж підґрунтя - показати, що консенсус із цього приводу вже склався і його підтримують навіть найвідданіші наші союзники. Я не оцінюю цей факт як позитивний чи негативний, просто презюмую, що така ситуація склалася - без звʼязку із нашим до неї ставленням.
Додайте сюди ще істерику Зеленського з приводу «китайсько-індійського» плану врегулювання (при тому, що ці дві країни зі зрозумілих причин тільки й мають вплив на Путіна в питанні можливого компромісу) - і пазл складеться. Не маю сумніву, що недавній приїзд «делегації» представників країн-союзників міг бути повʼязаний винятково з питанням наступних переговорів.
П.С. Аналіз, чому Зеленський, котрий у 2022 був готовий повністю здати суверенітет і створити стовідсоткові умови для наступної окупації країни, сьогодні не готовий обговорювати навіть тимчасовий територіальний компроміс, є темою окремої розмови