Тьорки між Китаєм і США справді настільки масштабні, що вони так чи інакше вплинуть на нас. А значить маю інформувати вас, що станом на зараз виглядає так, що Сі і Трамп можуть прикопати сокиру війни приблизно на рік. Китайці ще не впевнені, що можуть дозволити собі відверто бикувати через не дуже вдалий стан економіки і їм потрібна пауза. Тому всі воодушєвілісь очікуванню замір’я і акції шось там трохи вверх.
Мені найбільше сподобалась незамислувата мислевірусна атака американців, про яку розповів «Bloomberg». Вони кажуть китайцям, що треба ж ребалансувати економіку в новому світі, то ви тойво –менше продавайте назовні, а натомість збільшіть внутрішнє споживання. Ну щоб і ваші заводи не простоювали, і пульс життя лупив по вєнах. Але китайці відповіли: «Ідіть нахєр, блєдноліці, самі розберемось».
Прикол в тому, що збільшення внутрішнього споживання означає, що рядові китайці мають стати багатшими. Ну щоб більше витрачать – треба ж більше мати грошей, це ж логічно. А багатше суспільство – воно ж не тягнеться до війни, воно вже перебирає відтінками рожевого в брильянтах. Тому багатшому суспільству не треба агресію зливати назовні, щоб приховати недойоб і розчарування. Тож цілком розумію незамислувату пораду американців. І цілком розумію що китайці інстинктивно від неї відмахуються. Бо багатшим суспільством – складніше управляти. А так Сі сказав бідняками «пайдьом дамо пізди комусь там» – і побігли хуйню робить.
В общім, те саме що і в Роіссі. Не жили харашо, не будєм і начінать. А заодно і Украіну грохнєм, штоп нє так абідна била.
Останнє перемир'я у торговельній війні між США і Китаєм залишає невирішеними фундаментальні питання
Китайські та американські переговорники з питань торгівлі підготували низку дипломатичних перемог, які Дональд Трамп і Сі Цзіньпін мають оприлюднити на саміті цього тижня. Ці легкі перемоги радують інвесторів, але залишають невирішеними глибші конфлікти.
Президент Дональд Трамп заявив журналістам у понеділок, що «відчуває себе дійсно добре» щодо угоди з Китаєм, після того як у вихідні в Малайзії офіційні особи оголосили про низку угод, спрямованих на пом'якшення торговельних напружень. Це, ймовірно, призведе до відновлення Китаєм закупівель сої в ключових штатах, де голосують республіканці, а Америка відмовиться від своєї останньої загрози ввести 100-відсоткові мита в обмін на забезпечення Пекіна критично важливими рідкісноземельними магнітами.
Ринки відреагували на цю новину зростанням, а індекс MSCI для світових акцій досяг рекордного рівня, але аналітики застерегли, що угода, яку Трамп і Сі мають підписати в Південній Кореї, ігнорує складні питання. За їхніми словами, фундаментальні суперечки щодо національної безпеки залишилися невирішеними, як і заявлена Трампом основна місія щодо відновлення торговельного балансу. Це ускладнюється тим, що китайські інвестиції в Америку залишаються сильно обмеженими.
«Збирання низько висячих плодів робить шлях вперед більш складним, оскільки залишає найскладніші конфлікти з високими ставками наостанок», — сказав Сунь Ченхао, співробітник Університету Цінхуа в Пекіні. «Велика угода» вимагає вирішення глибоких розбіжностей щодо державних субсидій, технологічної конкуренції та національної безпеки — сфер, в яких фундаментальні моделі обох сторін суперечать одна одній».
Це означає, що в найближчі роки більш імовірними є низка менших галузевих угод, досягнутих завдяки постійному діалогу, додав він.
Міністр фінансів США Скотт Бессент під час останніх торговельних переговорів наполягав на тому, щоб Китай збалансував свою економіку та збільшив внутрішні споживчі витрати. Пекін, здається, проігнорував ці заклики минулого тижня, оприлюднивши програмний документ, в якому наголошувалося на самодостатності у виробництві та технологіях як рушійних силах китайської економіки принаймні до 2030 року.
Контури угоди з Китаєм стали вимальовуватися, коли Трамп розпочав свій тижневий візит до Азії, уклавши торговельні угоди з Таїландом і Малайзією щодо рідкісних земель та пообіцявши боротися з антидемпінгом у Камбоджі — у всіх цих сферах існують суперечки з Китаєм. Згуртування республіканцем американських союзників у тилу Пекіна, здається, було покликане створити важелі впливу перед його першою зустріччю з Сі після повернення до влади.
Підкреслюючи важливість діалогу між лідерами, Трамп повторив свою обіцянку відвідати Китай і запропонував Сі відвідати Вашингтон або Мар-а-Лаго, його приватний клуб у Флориді. У 2026 році Китай прийматиме форум Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва, а США проводитимуть саміт лідерів Групи двадцяти, що дасть обом країнам привід відвідати одна одну.
З того часу, як Трамп зробив Китай головним об'єктом найжорсткішого тарифного режиму США з 1930-х років, двосторонні відносини коливалися між ескалацією взаємних санкцій і економічними переговорами з метою зниження напруженості.
Офіційний рупор Комуністичної партії Китаю в понеділок закликав найбільші економіки світу уникнути повернення до цього циклу, закликаючи до спільних зусиль для «захисту важко здобутих досягнень» останніх переговорів.
У коментарі «Женьмінь Жібао» закликали США дотримуватися механізму консультацій під керівництвом Бессента і віце-прем'єра Китаю Хе Ліфенга. Обмеження експорту, оголошені американськими чиновниками поза межами цієї структури, кілька разів дестабілізували відносини, змусивши Пекін перекрити постачання рідкісних земель, критично важливих для американського виробництва.
«Зараз обидві сторони, здається, зосереджені в першу чергу на стабільності», — сказав в інтерв'ю Bloomberg Television Деніел Крітенбрінк, партнер The Asia Group і колишній заступник державного секретаря США з питань Східної Азії та Тихоокеанського регіону. «Але жодні фундаментальні засади цих відносин не змінилися».
Хоча Бессент заявив, що, на його думку, Китай відкладе свої останні обмеження на рідкісні землі «на рік, поки вони переглядають їх» після останніх переговорів, суперечки щодо експортного контролю залишаються. Китайські чиновники використовували свій контроль над магнітами, необхідними для виробництва всього, від мобільних телефонів до ракет, щоб протистояти обмеженням США на передові мікросхеми. Вашингтон заявляє, що ці заходи необхідні для стримування військових амбіцій Китаю.
Однак було незрозуміло, як Пекін буде логістично застосовувати обмеження, встановлюючи контроль над будь-якими глобальними поставками, що містять навіть сліди певних рідкісних металів з Китаю, що викликало обурення і в Європі.
Китай оприлюднив свої останні заходи у відповідь на розширення США власного списку санкцій, до якого було додано тисячі китайських компаній. Оскільки Бессент заявив, що скасування експортного контролю США не розглядається, ключовим питанням є те, що Сі отримає в обмін на паузу, крім зменшення загрози підвищення тарифів, і як довго триватиме ця затримка.
«Китай ніколи не відмовиться від свого впливу на рідкісні землі», — сказав Декстер Робертс, старший науковий співробітник Атлантичної ради Global China Hub. «Це було б чистою дурістю з їхнього боку».
Однією з областей, де американські чиновники повідомили про прогрес, був фентаніл, що підвищило ймовірність зниження 20-відсоткового мита, яке Трамп ввів, щоб змусити Пекін зупинити постачання хімікатів, що використовуються для виробництва смертельної наркотичної речовини. Зниження цього мита, яке додається до мит, введених у День визволення, може стати благом для азіатської країни в період слабкого внутрішнього попиту.
Інші важливі питання, такі як розслідування виконання Китаєм «Першої фази» угоди з першої торговельної війни, здаються невирішеними, хоча в понеділок Трамп припустив, що може відмовитися від цього розслідування, якщо все складеться добре.
Зрештою, угода, про яку йшлося, була сукупністю дрібних питань, сказав Скотт Кеннеді, старший радник Центру стратегічних і міжнародних досліджень у Вашингтоні, зазначивши, що промислова політика Пекіна, здається, не була предметом обговорення.
«Вони відклали це питання і зосередилися на дуже конкретних, вузьких питаннях, відклавши більш широкі питання про економічну систему Китаю та економічну безпеку», – додав він. «Дуже малоймовірно, що вони коли-небудь безпосередньо розглянуть ці більш широкі питання».
