Станом на лютий 2026 року Україна опинилася в епіцентрі стратегічної катастрофи: повної зупинки виробництва набоїв для протидії масованим атакам БпЛА. Кейс ТОВ «Спецмашкомплект» (відомого також як «Спецмашпроєкт») — це не просто кримінальна справа, це фінальний акт трагедії, що триває 12 років. Це еталонна ситуація, де правоохоронна система, нажаль, виступає в ролі ліквідатора стратегічної галузі на догоду «фаворитам» з політичним дахом.
12 років патронної пустелі
Для розуміння глибини драми необхідно згадати історію. У 2014 році Україна втратила свій єдиний повноцінний патронний завод у Луганську. Протягом наступних 12 років держава, в особі «Укроборонпрому» та численних урядів, не спромоглася побудувати жодного державного підприємства такого профілю. Мільярди бюджетних гривень «освоювалися» на проектах та обіцянках. Згадаймо хоча б угоду з канадськими компаніями GL Munitions Inc. та Waterbury-Farrel у 2021 році, яка так і не перетворилася на цеглу заводу. Бюрократія, складна процедура прийняття рішень та небажання залучати приватний сектор призвели до того, що Україна зустріла велику війну з порожніми руками, покладаючись лише на залишкові радянські склади та допомогу Литви.
Лише у 2022 році приватна ініціатива зробила те, що виявилося непідвладним державному сектору. ТОВ «Спецмашкомплект» за власні кошти приватних інвесторів збудувало сучасне виробництво найбільш дефіцитних калібрів — 12,7×99 мм (.50 BMG) та 12,7×108 мм. Саме ці набої є «життєвою силою» мобільних вогневих груп, які збивають «Шахеди» з кулеметів Browning M2 та ДШК. Зупинка цього заводу в лютому 2026 року фактично «обнуляє» 12 років спроб відновити галузь і ставить країну в повну залежність від імпорту, який стає все складнішим.
Як зупинити завод за один день
12 лютого 2026 року СБУ провела операцію, яка за своєю ефективністю для ворога перевершила будь-який ракетний обстріл. Сім обшуків у домівках керівництва та три на виробничих об’єктах закінчилися вилученням усієї технічної документації, комп’ютерів та цифрових носіїв.
З 13 лютого завод паралізовано. Без ТУ (технічних умов), техкарт та журналів якості підприємство фізично не може:
1. Виробляти нові партії набоїв;
2. Проводити лабораторні тести (вилучено методики та записи);
3. Контрактуватися з Агенцією оборонних закупівель (вилучено ключі ЕЦП).
Наслідки виявилися миттєвими: з 16 лютого призупинено трудові договори з персоналом. Унікальні фахівці-балістики та наладчики роторних ліній, яких в Україні одиниці, опинилися перед вибором: йти в окопи як звичайна піхота або виїжджати за кордон. Ігор Фоменко («ФРУ Дефенс») попереджає: якщо завод не запрацює за місяць, ці люди розійдуться назавжди, і ми втратимо галузь остаточно.
СБУ як «експерт» з балістики
Звинувачення, висунуті слідством, SMK офіційно відкидає як технічно безграмотні маніпуляції:
«Змішування порохів»: Слідство називає це «злочинним прискоренням». Насправді, стандарт НАТО STANAG 4383 прямо регламентує процедури змішування партій для досягнення балістичної стабільності. Завод використовує якісний чеський порох Explosia, кожна партія якого перевірялася структурами МОУ.
«Відсутність відпалу гільз»: СБУ стверджує, що завод економить на термообробці. Це технологічний абсурд: готова гільза не підлягає відпалу — цей процес відбувається на проміжних стадіях витяжки металу.
«Мікротріщини в кулях»: Якби це було правдою, продукція не пройшла б жорсткі контрольні випробування Міністерства оборони у грудні 2025 року.
Вилучення документації замість арешту конкретної «підозрілої» партії вказує на те, що метою було не розслідування якості, а повне фізичне знищення операційної діяльності.
Вибірковість по-українськи: «Спецмаш» проти «Фламін-дічів»
Найбільш цинічно ситуація виглядає на тлі успіхів компаній-фаворитів. Поки СБУ «кошмарить» реальний патронний завод, компанія Fire Point, яку пов'язують з бізнесменом Тимуром Міндічем (партнером Офісу Президента), отримує мільярдні контракти. Порівняння, яке пояснює все: SMK: Власні роторні лінії, професійні балістики, суворі технічні умови — результат: обшуки та зупинка.
Fire Point: Власники — колишні кінопродюсери та архітектори, технології — «з YouTube», фігуранти справи НАБУ «Мідас». Компанія отримує контракти на 7 млрд грн у листопаді 2024 року, попри розслідування щодо завищення цін. Ба більше, фігурант «плівок Міндіча» Ігор Фурсенко («Рьошик») був фіктивно працевлаштований у Fire Point як «старший спеціаліст» виключно для отримання броні від мобілізації та права виїзду за кордон. Це створює касту «недоторканних», які отримують гроші та захист, поки реальних виробників з унікальним обладнанням нищать обшуками.
Системний параліч
Зупинка патронного заводу 12 лютого правоохоронці вибивають незалежних виробників (кейс SMK). Результат — платіжні документи «заморожені», нові контракти на 2026 рік не підписуються, а фронт залишається без набоїв. Те, що робиться з ТОВ «Спецмашкомплект» — це виглядає як диверсія, наслідки якої відчує кожен солдат на фронті вже за кілька місяців.
Остаточне вбивство патронної галузі: Якщо SMK не відновить роботу негайно, Україна втратить останню приватну інвестицію в боєприпаси такого масштабу.
Кадрова деградація: Інженери, яких ми готували роками, поїдуть працювати на польські заводи Mesko або чеську Explosia, поки ми тут «розслідуємо» міфічні мікротріщини.
Оголення фронту: Без набоїв 12,7 мм мобільні групи ППО стануть просто декорацією на дорогах, а російські «Шахеди» безперешкодно долітатимуть до цілей.
20 лютого 2026 року в Офісі Генерального прокурора пообіцяли забезпечити «об’єктивне розслідування». Проте станом на сьогодні документація не повернута, завод стоїть, а кожна ніч без збитого дрона — на совісті тих, хто санкціонував цей погром. Якщо виробництво не розблокують протягом найближчих тижнів, це стане офіційним підтвердженням успішної диверсії проти обороноздатності України, здійсненої власними ж структурами в інтересах ворога.
