1. Перша і найбільша новина поглиблення санкційного тиску на Росію з боку ЄС. Під час великого візиту Урсули фон дер Ляєн і Жозепа Борреля до Києва було сказано та анонсовано багато цікавого, але ми найперше звернемо увагу на анонсований 10-й санкційний пакет ЄС. Конкретики по ньому поки небагато:
- У його рамках відбудеться подальше обмеження верхньої ціни на російську нафту;
- Деталі ще будуть узгоджуватись з G7;
- Єврокомісари хочуть привітати кремлівського гнома із днем російської армії та об'явити санкції на роковини вторгнення. Зрештою, Путін сам дуже любить таку нумерологію.
Причин у такого пожвавішання у брюссельських кабінетах також декілька. Передусім, шокові явища складають значну частину ефекту санкцій, бо з часом можна адаптуватись і знайти шпаринки, які також треба перекривати оновленням правил. І звісно, Європейський Союз хоче повернутись у велику гру – про це пише The Atlantic Council. На жаль, протягом цієї війни ЄС поки грав другу скрипку – виною цьому інертність самої європейської конструкції, на додачу деякі значні країни Європи, до початку війни, будемо відверті, поставили не на ту коняку. І загалом, перенаправлення неповороткого наднаціонального апарату від питання стандартизації молочних виробів до опосередкованого ведення великої континентальної війни – надскладна задача. Словом, величезні політичні виклики, на які 15 європейських комісарів поки що відповідають гідно – своїм сьогоднішнім візитом у Київ.
2 А в путінського сокола Євгенія Пригожина – хазяїна пвк Група Вагнер виникають все нові бізнесові проблеми – дуже приємно. Нещодавно Офіс Генпрокурора оголосив йому підозру в посяганні на територіальну цілісність України, та ще і як: “Час припиняти криваві гастролі…“. І хоча головний постачальник гарматного м'яса під Бахмут посяде своє заслужене місце на лаві підсудних в міжнародному трибуналі не скоро, злочинна імперія путінського кухаря затріщала вже зараз, але в іншому місці.
США недарма надала структурам Пригожина статус міжнародної кримінальної організації, вони представлені повсюдно: в Судані, Лівії, ЦАР, Малі, Сирії – там де суне свої руки Москва і де існує попит на найманців, що не поважають ані військові, ані загальнолюдські норми. Місцеві режими отримують військову підтримку, Пригожин – доступ до корисних копалин, а російські спецслужби, що ним керують, поширюють свій вплив, при тому формально не мараючи руки в чужих громадянських війнах. Дуже взаємовигідні умови. Але за інформацією The Washington Post, Сполучені Штати вирішили внести зміни в бюджетування Вагнера. Видання стверджує: ЦРУ взялося викорінити діяльність цієї банди в Африці та на Близькому Сході, поки що лише доводячи до місцевих еліт усі ризики співпраці з путінським кухарем. Але якщо зараз лунає останнє попередження, згодом на тюремну гвардію Пригожина може бути відкрите справжнісіньке африканське сафарі. Ні пуху!
3. По заслугах отримує й інший емісар Путіна – олігарх Костянтин Малофєєв. Рішенням мангеттенського суду 5,4 млн доларів з його заарештованих статків будуть тепер направлені на допомогу Україні. У когорті Путіна Малофєєв відіграє роль такого собі консервативно-православного монархіста. Це, між іншим, прикметна риса путінських гаманців – асортимент мультяшно-гіпертрофованих образів, наче сценарист розподіляв між ними ролі. Але саме цей “православний” був основним путінським інструментом на початкових етапах агресії. Його ручний ідеолог Дугін наставляв майбутніх донецьких сепаратистів, його структури зачинали збурення в Криму і на Донбасі, де під прикриттям “громадянських” акцій діяли вже кадрові російські військові та спецслужбісти. Зрештою, американський Мін'юст робить цьому мерзотнику послугу, позбавляючи його майна в бездуховній Америці. Однак сумніваюсь, що така благодійність мимоволі стане пом'якшувальною обставиною на суді божому.
4. Серед новин вуглеводнів. Голландська Shell через прессекретаря заявила, що продовжує імпортувати в Європу скраплений газ російської компанії Новатек з Ямало-Ненецького родовища, Shell має контракт до 2035 р. на щорічне постачання 900 тис. тонн скрапленого газу щорічно – на своє виправдання Shell стверджує, що скраплений газ не є предметом європейських санкцій, а власні операції в Росії з початком повномасштабної агресії вона припинила. Ну і зрештою, це бізнес, конкурент – французька Total також не відмовляється від російського скрапленого газу.
Це все сухі факти, до яких варто додати трохи барв. Ямало-Ненецьке родовище знаходиться на землі, яку населяє вимираючий північний народ – ненці. Вони проводять своє коротке життя у важких кліматичних умовах, глибокій безпроглядній бідності й алкоголізмі – для північних народів алкоголь, який їм щедро постачають росіяни, несе смертельну загрозу. А довкола них будуються блискучі нові родовища і заводи скраплення газу, які приносять російським олігархам та їхнім західним контрагентам мільярдні прибутки. Така собі сучасна резервація. Зрештою, це лише бізнес.
5. У Туреччині, можливо, закриють ще одну шпаринку для обслуговування російського флоту західних літаків, стверджує Middle East Eye, цитуючи російське РБК. За їхньою інформацією, турецька компанія наземного обслуговування літаків Havaş була поінформована американською стороною про ризики обслуговування американських літаків з авіапарку Росії, Білорусі та Ірану. І компанія попередила, що перестане обслуговувати більш ніж 170 бортів із цих країн. До цього повідомлялось, що в січні відбулося більше як 2100 рейсів "Боїнгів" із цих країн до Туреччини – вочевидь, вони користувались цим ремонтним офшором. Звісно, будуть і інші дірочки та шпаринки, через які росіяни намагатимуться отримати запчастини та обслуговування – але їх усі без винятку можна закрити, було б бажання. І воно вочевидь є.
І на останок: Академічне недбальство може підживлювати російську пропаганду. Видання Fortune разом з Київською Школою Економіки намагається зупинити поширення викривлення статистики про 1300 великих міжнародних компаній, що залишаються в Росії. Вона походить з наукової статті, що підібрала для оцінки надзвичайно дивний датасет – так, за словами Тимофія Мілованова, половина зі згаданих 1300 компаній – власне російські, і було б дивно, якби вони Росію полишили. Але така академічна неуважність отримала широке тиражування в пресі. Це може бути легко використано для підтвердження російської тези про неефективність санкцій чи для нормалізації співпраці зі злочинним режимом. Варто наголосити: сила російської пропаганди – це часто західна слабкість. Слабкість інститутів пізнання, пасивність державних інституцій і моральний релятивізм, в якому можна виправдати зло, якщо це дуже вигідно.
Автор Сторож Слава
