Вранці 1 листопада 1755 року, в День Всіх Святих, столиця Португалії Лісабон була майже повністю зруйнована жахливим землетрусом силою до 9 балів за шкалою Ріхтера. На додачу, нижню частину міста накрило цунамі. Велична столиця гігантської колоніальної імперії перетворилася на купу уламків, серед яких лежали десятки тисяч загиблих і поранених, а пожежі не вдавалося загасити протягом цілого тижня. Подальшим відновленням Лісабону керував талановитий міністр Себаштіан де Карвалью – більше відомий як маркіз де Помбал, один із найголовніших реформаторів в історії Португалії. Однак катастрофічний землетрус справив величезний вплив на європейську філософську думку XVIII століття – Іммануїл Кант, Вольтер, Жан-Жак Руссо, Йоганн Вольфганг фон Ґьоте та інші мислителі прагнули «докопатися» причин цієї події та критикували церкву, що вважала землетрус «Божою карою за гріхи». Європою ширилася криза релігійного світогляду, що зрештою прискорила початок Великої Французької революції та пов’язаних із нею подій.
