Планує Путін реальне вторгнення в Україну чи просто бавиться в свої політичні ігрища, в певному сенсі не має принципового значення. Тому що саме вкорінення в суспільну думку населення колективного Заходу тези про підготовку такого нападу є найліпшим, що може статися з Україною з точки зору міжнародної підтримки.
Думаєте, там не було політиків, котрі розуміли все про путінський режим і його небезпеку у восьмому році, під час війни з Грузією, чи в чотирнадцятому, коли все почалося в нас? Повірте, були. Але громадська думка в ситих і благополучних західних країнах не була готова брати будь-які ризики протистояння з агресивною ядерної державою заради якихось другорядних східноєвропейських постколоній.
Та за останній час до більшості лідерів цивілізованого світу прийшло додаткове розуміння, що: а) Путін сам не вгамується; б)Україна є реальним форпостом, щоб його зупинити.
Саме з цим, на мою думку, зв‘язана потужна інформаційна кампанія щодо близької військової інвазії московитів.
Виграш у нас від неї множинний.
1. В свідомості західного виборця ми вже не «найкорумпованіша країна Європи», а жертва кремлівської агресії. Відтак, коаліція на нашу підтримку стає значно міцнішою й активнішою.
2. Росія стає де-факто все більше міжнародним ізгоєм.
3. Захід вживає потужних зусиль для зупинки агресора з точки зору санкцій - і це справді серйозний фактор стримування (на додачу до зміцнення ЗСУ).
4. Нам, нарешті, починають постачати летальну зброю - від чого довго утримувалися навіть під час запеклих боїв 2014.
Іншими словами, немає для нашої дипломатії зараз нічого важливішого, аніж просувати ідею про близьке російське вторгнення.
І ось у рамках неймовірної цінності міжнародних зусиль президента Байдена він відправляє до нас свого Держсекретаря з сигналами про всемірну підтримку у випадку російської агресії. Аж раптом той чує з-під чорної маски від керівника країни, котру приїхав підтримати, неприхованої зверхності сентенцію:
- Ну, ми тут ближче, і нам видніше, чи збирається Росія нападати.
Добре, хоч по щоці Блінкена не поплескав.
Безумний народе України! Ти отримав, нарешті, гідного себе безумного лідера. Тільки до чого тут ми, 25 відсотків нормальних людей, котрим Україна не байдужа?
