Все найцікавіше, принаймні для простого українця, відбувалося цього тижня на ринку нафти.
5 грудня нарешті почали діяти нафтові санкції проти Росії. Такі як ембарго і стеля цін на російську нафту. Щоправда, очікуваної бурхливої реакції РФ на цю стелю поки не видно. А були сподівання, що вона сама зробить замість світу усю брудну роботу, зупинивши поставки. Але поки за неї це робить його величність ринок і зовсім трохи президент Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган, який ненавидить його величність ринок. Може, тому, що у свідомості Ердогана величність може бути лише одна. Так чи інакше, ціна на нафту падає. І робить це, найімовірніше, на тлі китайських вірусних побоювань та й загалом очікувань рецесії. Удар відбувся з боку попиту. І з боку очікуваного попиту. І доки індекси мобільності в Китаї не почнуть показувати, що там зняли жорсткий карантин, доки контейнерні перевезення не почнуть зростати, ці побоювання нікуди не подінуться. Не надто допомагає нульовий імунітет у Китаї, де зараз після того, як влада трохи послабила жорсткі обмеження, здається, почала хворіти всі й одразу.
У підсумку, еталонна марка Брент опустилася до рівня $78 за барель. Такого рівня не бачили з початку російського вторгнення. З російською нафтою все ще гірше.
Біржові котирування показують, що Urals коштує $53 за барель. Тут до стелі $60 ще спробуй дострибнути. А повідомлення з ринку вказують на те, що покупців на російську нафту спокушають ще більшими знижками, які доводять ціну до рівня нижче ніж $45 за барель. Весь ефект від санкцій принципово оцінити важко. Бо поки що незрозуміло, скільки ж нафти вдасться продати Кремлю хоч за якоюсь ціною. Дані російського бюджету вказують на те, що падіння нафтових доходів, причому досить радикальне, було зафіксоване вже у листопаді. Коли люди, побоюючись потенційних вторинних санкцій, почали уникати покупки російської нафти. Ба більше, доходить до того, що компанії відмовляються фрахтувати танкери, які досі мали справу з російською нафтою. Як то кажуть, «там русский дух, там русью пахнет».
І щодо Ердогана та танкерів. Турки влаштували другий величезний затор на вході з Чорного моря до Босфору. Перший влаштували росіяни, саботуючи перевірку суден, що йдуть з агропродукцією з Одеси. Але в цю гру можна грати вдвох, як показує Анкара. І тепер Ердоган хоче переконатися чи не особисто, що кожен нафтовий танкер має страховку. Наскільки сильно при цьому страждає російський бюджет, а наскільки бюджет Казахстану — поки не зрозуміло. Але це точно знижує бажання будь-кого купувати нафту з регіону Чорного моря. А заразом Ердоган, один з основних покупців російського газу, що залишилися, продовжує наполягати на знижці й відтермінуванні платежу. Кудись у майбутнє, після виборів у Туреччині. При цьому знижку Ердоган хоче і на газ, який він уже купив. Ось такий несподіваний варіант турецького базару. А що робити, в Ердогана економіка продовжує тріщати по швах, і йому треба якось дотягнути до виборів 2023 року. Він уже й із Саудівською Аравією за гроші цілується у ясна, і Путіна готовий віджимати без жалю.
Індекс S&P500 за підсумками тижня знизився. І відкриється у п’ятницю на позначці 3963 пункти. Занадто багато хороших статистичних даних вийшло зі США, що змушує інвесторів боятися радикальніших дій з боку ФРС, який може поки що не боятися підвищувати ставку, адже економіка Штатів почувається, здається, чудово. Український сегмент єврооблігацій практично повторив рух світових ринків, трохи знизившись за підсумками тижня. Рухаючись на світовій динаміці за відсутності українських новин. А на внутрішньому ринку головним генератором новин став Нацбанк. Продемонструвавши, що недарма новий голова НБУ ночами безперервно говорив з головою Мінфіну. НБУ залишив без зміни ключову ставку. Що логічно, враховуючи високу інфляцію, що зберігається, яку тепер підігріватиме і відсутність світла. Разом з тим НБУ зробив досить радикальний крок, який має простимулювати банки нарешті активніше купувати ОВДП.
Нацбанк збільшив вимоги щодо обов’язкових резервів, які банки формують під залучені депозити. І це має збільшити ці резерви більш ніж удвічі, приблизно на 85 млрд грн. Водночас половину цих резервів Нацбанк дозволив зберігати в ОВДП. Список ОВДП ще не опубліковано, але логічно, якщо це буде якийсь новий випуск із середнім терміном погашення. Як наслідок, ідея в тому, що банки повинні будуть продати частину депозитних сертифікатів Нацбанку, які є у них, і купити на ці гроші ОВДП. Мінімальна сума очікуваного надходження до державного боргу становить 50 млрд грн, але може бути й більшою. Що дасть змогу НБУ наступного року менше друкувати. Логічно тепер припустити, що у відповідь на крок НБУ зробить свій крок і Мінфін, і ми побачимо продовження зростання дохідностей на первинному ринку облігацій. Ці новини більш ніж приємні для гривні, адже більше покупок від банків означає менше надрукованих грошей від НБУ, а отже, менше тиску на гривню вже 2023 року. Що насправді й зараз почувається дуже комфортно. Адже недарма резерви Нацбанку продовжують зростати, благо, зовнішня допомога продовжує надходити. І в результаті до кінця поточного тижня кешовий курс гривні вже перевищив 40 і торгується на рівні 39,9 грн за долар.
