Він надто старий, аби планувати з ним розвиток Росії на тривалий, історично значимий, період часу. Тим більше, що в його оточенні є розуміння неминучого колапсу після відходу Путіна. Тому, попри його заяви, Росія до тривалої затяжної війни не готова.
Кожен день наносить їй такі глибокі рани, які вилікувати не вдасться за десятиліття. Ніхто не запропонує їй план Маршалла. Навпаки, план Сі Цзіньпіна може полягати лише в одному – забрати у Росії як можна більше. Принаймні те, що раніше належало Китаю і що російські царі в нього відібрали силою. Доказом цього служить готовність Пекіна приєднати Тайвань воєнною силою.
Отже, у Путіна почалася глибока криза та особиста депресія. На форумі у Петербурзі він заявив, що Росія готова вести війну ледве не безкінечно. Вона має в ній переконливі ініціативи й успіхи та буде «витискувати» ЗСУ із лінії оборони, поки Київ не запросить капітуляції.
Це безальтернативна ціль, і вона буде досягнута. Саме на ній на засіданні РБ ООН в день глобального саміту наполягав представник Росії.
Українські війська швидко відновлюють боєспроможність. Вже восени, завдяки ритмічним поставкам західної зброї й технологій, вони зможуть вийти на інший рівень ведення бойових операцій.
Путін напевне розуміє, що далекобійні удари по всій окупованій території, включно з Кримом, приведуть до масштабних втрат живої сили, воєнної техніки, логістичних і інфраструктурних обʼєктів.
Вірогідно, що продовжувати навіть окремі наступальні операції, наносити ракетно-авіаційні удари по оперативних тилах і всій території України, буде набагато складніше і дорожче. Якщо й можливо, без невідновлювальних втрат.
В умовах, коли Україна продовжує нарощувати свій артилерійсько-ракетний потенціал, безпілотні атаки по найбільш цінним воєнним і інфраструктурним об’єктам на території Росії. Та посилює удари по російській авіації системами ППО та F-16, які вже майже в Україні.
Владімір Путін морально вже готовий нанести ядерний удар по ЗСУ. Поки що він не може переступити психологічний рубіж, за яким настане інша реальність.
Китай та інші пригодовані Росією союзники й супутники відмовляться від неї. Захід може нанести не один, а серію ударів. Воєнних, фінансово-економічних, політичних, які демонтують суб'єктність Росії.
Почнеться час замахів на Владіміра Путіна. Як на маніяка, який вийшов на своє останнє полювання.
Тому, мир. На зборах дипломатів МЗС Путін виголосив свій мирний план: «Щойно Київ заявить, що готовий і почне реальне виведення військ, а також заявить про відмову від вступу в НАТО, ми негайно накажемо припинити вогонь і почнемо переговори. Гарантуємо безпечне відведення українських частин і зʼєднань. Наша принципова позиція – нейтральний позаблоковий і без'ядерний статус України, її демілітаризація і денацифікація… йдеться не про замороження війни, а її остаточне завершення».
Все це треба зафіксувати в міжнародних документах-договорах, включаючи статус Криму, Севастополя, Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей, як «регіонів Росії».
Гірше Брестського миру 1918 року. І це ще не все. Путін вимагає сатисфакції: угоди про «капітуляційний мир» мають передбачати негайне скасування санкцій проти Росії. Ну і саме по собі, й компенсацію за нанесення збитків.
Не кажучи вже про вимогу до Зеленського виписати Путіну премію у 26 тисяч квадратних кілометрів недоокупованих ним територій. Це більше Ізраїлю, Словенії та Македонії.
За день до початку глобального саміту миру, за ініціативою і формулою президента Зеленського.
Можна як завгодно досліджувати замисли Путіна з його ідіомою миру. Але ясно одне: жодного реалістичного, тим більше справедливого, миру – він не хоче.
Генсек Столтенберг назвав цей вибух соціопатії чомусь пропозицією. Хоча справедливо оцінив її, як ще більше агресії й окупації.
Путін смертельно боявся, що глобальний саміт, попри кастрацію формули Зеленського, його господарями встановить у будь-якому документі, комюніке або декларації, принципи завершення війни та рамки для миру.
Для цього він переконав президента Сі не їхати на саміт. Пекін десь 14 червня зібрав 10 чи більше представників неназваних країн і затвердив власний окремий план мирного врегулювання «конфлікту між Росією та Україною».
З 6 пунктів головні з яких контроверсійні: мир на умовах як би територіальної цілісності й міжнародного права зі статутом ООН. Але лише на умовах двосторонніх переговорів з Росією.
По суті, за заявою МЗС Китаю альтернативний саміт на основі китайсько-бразильського плану підтримує ще 26 країн. Міністр Ван I також подякував турецькому міністру Хакану Фідану, який підтримує Пекінський план.
Комюніке Швейцарського глобального саміту нічого не змінило і ні до чого не зобовʼязало Росію. Вона не визнана агресором, винною за воєнні злочини, викрадення дітей і цивільних та у безпричинному нанесенні ракетно-бомбових ударів по мирних поселеннях українців.
Навіть питання ядерної безпеки в комюніке саміту миру, яке підтримали 80 країн і 4 організації, лише закликає повернути контроль України над ЗАЕС, але не до виведення російських військ зі станції.
При цьому, попри обтічність формулювань документа, Індія, Саудівська Аравія, Таїланд, Мексика, ПАР, Бразилія та ОАЕ не підтримали спільний документ.
І хоч міністр Кулеба доказує, що в тексті декларації глобального саміту «були враховані усі принципові позиції України», в реальності комюніке є надто вихолощеним по суті відповіді на агресію Росії.
Попри активність і переговорну рішучість президента Зеленського головним гравцем на саміті виступав Андрій Єрмак. Це видно навіть із групового знімка учасників саміту: він ледве не горує над всіма.
Саме він визначив основний алгоритм підготовки й проведення глобального «мирного саміту-2».
Перше. Україна готова надати Росії мирний план за підсумками саміту миру. В чому суть такого плану – не ясно, бо він не обговорювався і публічно ніде не висвітлювався.
Друге. Виявляється, що якась група на чолі з ним «продовжує роботу над дорожньою картою щодо важливих питань безпеки».
Третє. Ніяких другого Мінська і Будапештської угоди: «Україна не піде на жодні компроміси щодо таких питань, як незалежність, суверенітет і територіальна цілісність – навіть на шляху до миру».
Четверте і несподіване: «Формула миру» президента Зеленського має бути основою припинення війни, але Україна готова й до інших ідей та пропорцій, якщо вони поважають незалежність, територіальну цілісність та суверенітет України. Але це не може бути альтернативним планом.
Пʼяте та останнє. Отже, після узгодження спільного плану учасниками саміту Україна буде готова розглянути варіант з участю Росії в зустрічах, присвячених реалізації пунктів формули миру».
Його підтримав канцлер Шольц, який за переговори з Росією. Віцепрезидент Каміла Харріс, оголосивши допомогу на підтримку енергетики в Україні в сумі 1,5 млрд доларів, саміт покинула. Салліван мовчить і спостерігає.
Сунак, Макрон, Мелоні, Дуда та інші союзники підтримують президента Зеленського, позитивно коментують комюніке, критикують ультиматум Путіна, не мають власного уявлення, що робити надалі із залученням Росії до мирних переговорів.
Саудівська Аравія, яка відмовилася від комюніке, вже заявила про готовність провести «мирну конференцію» України з Росією в Ер-Ріяді.
