Не всі психологи однаково корисні. Скажу більше - від спілкування з деякими вам може бути лише гірше.
Про що, собствєнна, мова.
Всі люди різні за своєю стресостійкістю, за своїм сприйняттям реальності і т.д.
Відповідно, психотравму кожен переживає по-різному, а у багатьох випадках ніякої психотравми не буде і близько.
Одна людина, втративши, наприклад, друга на війні, буде страждати все життя. А інша людина філософськи потисне плечима скаже: "Війна, що поробиш" і піде пити каву.
Знаю і перші, і другі випадки.
Але чомусь у соціумі, та у деяких психологів існує думка, що людина обов'язково має психотравму від цього.
Тобто, якщо тобі не сняться погані сни, ти не впадаєш у депресію чи немотивовану агресію, та й взагалі не маєш ніяких ознак розладу після такого - то це не ти такий психічно стійкий, а це у тебе з головою щось не те. Та ще й кино зарубіжне дуже любить рефлексувати на тему емоційних переживань, тобто, тема у тренді.
І починається лікування по факту здорової людини.
Людині доводять, що вона все це має пережити, переварити, переусвідомити, вилікувати.
І всім срати, що людина все це давно забула і відклала далеко у загашник свого мозку.
Ні, неодмінно треба страждати, ходити до психолога, лікувати неіснуючу хворобу, бо "воно вистрелить пізніше, обов'язково, будь впевнений!".
І створюється певний тренд: замість того, щоб забути цей досвід чи просто пережити його, людина починає цей досвід буквально плекати. Тобто, сама себе переконує, що треба постійно страждати і навіть показово насолоджується цим, на грані мазохізму. Ну а оточуючі, замість того, щоб допомогти людині жити далі, тихо шепочуться:
- Та не чіпай його (її), там важка психологічна травма, там ойойой... Людина страждає.
Я, звісно, не є психологом, чукча не письменник, чукча читач, і всі мої думки - лише мій досвід і мої висновки, виходячи зі спостереження за іншими людьми.
Для себе я давно і міцно зробив певну формулу.
Тези її наступні:
- Так, є психологічно стійкі люди.
- Абсолютно не кожен травмуючий досвід всіх травмує однаково.
- Так, ви можете пережити його без жодних наслідків.
- Не обов'язково бігати по психологам, якщо ви та оточуючі (у більшості) не бачите для цього підстав.
- Не шукайте у собі симптоми травми, бо знайдете все, включаючи ознаки вагітності та лихоманки Ебола.
- Всі вказані тези не означають, що ви особисто психологічно стійкі та дійсно не отримали психотравму.
Самолікування шкідливе. Але так само шкідливо безпідставне лікування.
А тепер готовий ловити помідори.
