Натрапив учора в стрічці на цитату з журналіста Михайла Ткача. Коментуючи ситуацію з незаконним стеженням за групою Бігуса, він, зокрема, пише: «Поки президент намагається гуртувати Світ задля порятунку країни, хтось за його спиною шкодить і президенту, і країні».
Одразу ж мимоволі згадався інший видатний керівник України - В.Ф. Янукович. Я тоді просто збився з рахунку, скільки разів оточення «підставляло» (у версії холуїв, типу Ткача) свого керівника. Дивним залишалося лише, чому сам підставлений при всьому жорсткому характері жодного розу не розібрався з підставлятелями, принаймні, звільнивши таких із роботи.
Але не це питання наразі найцікавіше. Головне: яким чином люди (я про журналістів і грантових антикорупціонерів), котрим колись западло було відповісти Порохові на «Слава Україні!», сьогодні так поблажливо відмазують Зеленського - навіть коли той безпосередньо загрожує їхньому цехові?
Я думаю, підсвідомо діячі знають, що зіграли чи не вирішальну роль у приведенні до влади цієї біди (разом із Кремлем і одним геть знахабнілим олігархом). І їм дуже не хочеться визнати свою відповідальність за практично знищену демократію, інституційну розруху, провал у підготовці до великої війни та багато іншого - попри всю очевидність цього.
Тому Зеленський продовжує залишатися для них «класово близьким»
Як бачите, на мій допис зреагував цілий екс-міністр, а нині заслужений оборонпромівець Милованов.
Попри те, що значна частина країни традиційно кличе його дебілом, я, на підставі особистого знайомства, ризикну припустити, що Тимофій мій пост-таки зрозумів. І він цілком усвідомлює, що слова про холуйство Ткача повʼязані не з тим, що він мало критикує владу, а з тим, що продає суспільству брехню про «хорошого царя й поганих бояр», прекрасно знаючи, як і Милованов, що за атаками на опозицію стоїть саме президент. І всі ці багатослівні розпатякування - лицемірство й холуйство.
Чи ви вважаєте, що Тимофій таки дебіл і помиляється щиро?
