"Повідомленням про злочин" - Віктор Бобиренко

"Повідомленням про злочин" - Віктор Бобиренко

Ну що ж, це трапилось.

Кажуть, що Україна, надриваючись у боротьбі, тисячами жертв, воює за європейські цінності? Та ну? З якого числа?

А вчора Зеленський на міжнародному безпековому форумі у Мюнхені сміливо заявив, що корупціонери в Україні кудись пропали (втекли у Європу, або сепарнулися до путіна).

Вобщем: їх змили історичні хвилі.

Заявлю у всі посольства. Це зовсім не так.

Вчора у Сумах (прифронтове місто) відбулася сесія Сумської обласної ради.

І на сесію не пустили ні журналісті, ні активістів.

Порушивши купу законів: про ЗМІ, місцеве самоврядування і так далі.

Такого я не пам’ятаю взагалі.

Такого не було ні за Кучми, ні за януковича.

Це сталося за Зеленського.

В день, коли він в Мюнхені заявляв, що ми тут не просто так.

Ми тут за цінності і свободу.

У першому коменті внизу - як журналістів не пускають ( а то вдруг Слуги скажуть, що я звіздьож розвожу) .

Онлайн трансляція була недоступною.

Депутати зібралися в залі апаратних нарад голови облради!!!??? А мали б голосувати в сесійній залі і нажимати на кнопки.

Але, ж кажуть місцеві влади: “нізя, бо вдруг путін нападе, шифруємося”.

І скількись депутатів збираються офлайн (в залі апаратних нарад), а скількись онлайн (скільки — невідомо, на скромне бачення голови облради).

Тобто кворум ніразу не підтверджений.

Принаймні не знаю жодного журналіста, який би сказав:

- у прєдбаннічкє голови облради було 20 дєпов, але онлайн надрачували ще 20-ть.

І ми б усі такі:

- Вєрім, вєрім. Коню в пальто і СБУ і громсуспільству ясно, що кворум був, що рішення прийняте по чеснаку. Канєшно, рішення легітимне. У нас же ж війна.

У нас жеж і Верховна рада забила на присутність журналістів. Теж за принципом: а то вдруг путін нападе.

А сумське керівництво десь діє саме так.

Іменно, в інтересах журналістів/активістів.

Не можна пускати на сесію журналістів — бо жалко.

Щоб їх часом “нє падвєргать апаснасті”.

Щоб мене, сука, не поранили. Хоча я не пам’ятаю цих озабочених моєю безпекою поруч зі мною на чотирьох Майданах.

А багатьох бачили на айтимайданах.

Якщо з’їсти цю хєрню, якщо результати сесії, у якій не пойми скільки депутатів насправді брало участь, скільки голосувало, за кого і коли — то вже завтра усі зрозуміють: можна голосувати вночі у темній кімгаті — і видавати на гора потрібний результат.

Головне ж рахувати правильно.

А так же ж можна і в якійся забурбелівській сільраді.

Вобщем - до мишей.

У мене великикий страх. Що ми переможемо у війні. Відсвяткуємо перемогу.

А виявиться, що ми у якійся сонцесяйній Білорусі.

Ну, в кращому випадку — в Угорщині.

Зараз рівень демократії в країні впав до рівня 1991 року.

І міняти свободу на безпеку — починати все з початку.