У липні 2007 року в ефірі російської служби Радіо Свобода ми обговорювали з колишнім командувачем ВМС України Володимиром Безкоровайним долю російського Чорноморського флоту, до завершення перебування якого в українському Криму тоді залишалося лише десять років. Приводом для бесіди стала заява колишнього командувача Чорноморського флоту Російської Федерації адмірала Ігоря Касатонова, який зазначив, що російські моряки залишаться в Севастополі і після 2017 року. На цю заяву була й відповідь першого заступника міністра закордонних справ України Володимира Огризка, який вказав на те, що, згідно з чинною угодою, Чорноморський флот Російської Федерації повинен залишити місця свого тимчасового базування після завершення терміну угоди, і жодних нових рішень щодо цього Москвою та Києвом не ухвалювалося.
У розмові з Володимиром Безкоровайним ми дійшли тоді висновку, що продовження перебування Чорноморського флоту в Севастополі просто не потрібне. «Я не дуже помилюся, якщо скажу, що Чорноморський флот Росії в Севастополі, він, скажімо так, для краси... щоб можна було говорити, що «ось місто російської слави, і там російські моряки ходять вулицями, ось прапор Військово-морських сил Росії майорить...». Гарно і безглуздо», – казав я співрозмовнику.
Життя, здавалося б, посміялося з нас. У 2008 році Чорноморський флот Росії справді воював із Грузією
«Так, безглуздо. Якщо сьогодні оголосити тривогу і сказати флоту: «Вперед!», то не зрозуміло буде, куди йому тікати. Через Босфор він не проходить – це зрозуміло. А далі куди? Ось із Грузією воювати», – відповідав мені Володимир Безкоровайний.
Життя, здавалося б, посміялося з нас. У 2008 році Чорноморський флот Росії справді воював із Грузією – Володимир Безкоровайний мав рацію у визначенні найближчих цілей перебування російського контингенту в українському місті.
У 2010 році президент України Віктор Янукович підписав зі своїм російським колегою Дмитром Медведєвим угоду про продовження перебування Чорноморського флоту на території України, тож передбачення адмірала Касатонова збулося. «З озерного на умовно морський Чорноморський флот перетворився лише після чергового краху імперії, що надірвалася в гонці озброєнь. Але країни, які можна умовно налякати – Україна та Грузія виглядають дивними мішенями для флоту», – напишу я після цих угод.
Флот не збирався нікуди йти. Його готували до великої війни
І знову, на жаль, не помилюся. У 2014 році Чорноморський флот РФ відіграє головну роль в окупації Севастополя і подальшій окупації та анексії всього Кримського півострова. Ну і, звісно, після фактичної ліквідації окупантами українських ВМС у Криму розпочнеться оновлення Чорноморського флоту Росії. Ті, хто розраховував побачити Чорноморський флот у незручній бухті Новоросійська вже у 2017 році, виявилися осоромлені. Флот не збирався нікуди йти. Його готували до великої війни.
Останній корабель Чорноморського флоту Російської Федерації залишив Севастополь – хотілося б сподіватися, що назавжди
І ця війна призвела до справжнісінького краху Чорноморського флоту. Декілька днів тому, через 17 років після нашої бесіди з Володимиром Безкоровайним, останній корабель Чорноморського флоту Російської Федерації залишив Севастополь – хотілося б сподіватися, що назавжди. Флот, який у російській військово-морській історії, впевнений, завжди був символом ганьби та неспроможних амбіцій імператорів і генсеків, підтвердив свою дивовижну роль і перебазувався у Новоросійськ.
І цей флот – флот ганьби ще й тому, що він – флот терору. Його кораблі стріляють ракетами по житлових кварталах, вбивають мирних громадян. Але тепер уже змушені це робити не із Севастополя, вже не з Криму. Крим перетворився на справжній цвинтар чужих кораблів. А Чорноморський флот РФ, можна сказати, першим повернувся в рідну гавань – у порти Росії. Сподіваюся, рано чи пізно всі окупанти, які залишилися на Кримському півострові, теж підуть за ним.
