Великий бункерний, денно і ночно з Патрушевим, Шойгу, психологами ФСБ і шаманами, вивчаючи психологічні перепади Дональда Трампа, його нестабільність, непередбачуваність, оцінив це як слабкість, накопичені фобії й повну відсутність стратегування політики.
Він не бачив, що Трамп, як і Зеленський, принципово інший. Людина-блокбастер, безкінечний серіал. Кожен день сценарії шоу. Піднята рука, націлений вказівний палець на натовп, поворот голови, гра очима і мімікою, незмінні чергові бейсболки й військовий танець переможця. Видовищне прикриття несподіваних і нестандартних рішень, слів і дій.
Трамп грає себе, постійно вдосконалюючи роль. І все більше віддаляючись від всіх тих, хто може бути поряд з ним. Харизма Трампа, вдосконалена акторською майстерністю і режисерським талантом, вбиває всіх ще на підході.
Путін натис на Дональда Трампа. Після його прохання телефоном зменшити ескалацію, великий бункерний її збільшив. Після погроз вдатися до сили для підписання миру на взаємних поступках, Путін запустив «Орєшнік» і заявив про неможливість жодних компромісів Трампу, який одноособово керує непомірно сильною, в економічному і воєнному плані, імперією.
Можливо, ми й перебільшуємо факт формування конфлікту нового глави Америки з Путіним. Але тоді він не зможе пояснити американцям в найближчі місяці, коли його образ вдалось доповнити німбом над головою, про воєнний союз не лише з Північною Кореєю, але й зі злющим ворогом американців і ізраїльтян – Іраном.
Путін має впасти. Залишати його глобальним демоном, злим войовничим страховиськом, який погрожує бізнес-імперії Трампа ядерним апокаліпсисом, неправильно. Путін живе на крові війни й лише молодіє від агресії. Війна стала для нього рідною стихією, мороком, який він вигнати з себе вже не може.
Напевно Трамп так не думає. Але поки буде йти війна, реалізувати в управлінні Америки свою бізнес-стратегію він точно не зможе. Єдиний вихід – натиснути на Путіна так, щоб в нього не залишилося шансів на ультиматуми.
Президент Сі. Ми писали про можливість ситуативного союзу. 17 січня вони дружньо поговорили телефоном. Сі кланявся і запевняв у відданості мирного і вигідного співіснування. Пізнього вечора суботи, по прибуттю у Вашингтон для підготовки інавгурації, Трамп несподівано заявив про готовність здійснити візит в Китай у перші 100 днів свого президентства і запросити до Вашингтона друга Сі.
Телефоном вони також обговорили війну в Україні. Вдвох вони не залишать Путіну ніяких шансів. Якщо гора не йде до Магомеда, то він піде до гори. Сі не приїхав через тиск на нього Путіна на інавгурацію, але Мєдвєдєв не привезе жодного послання Трампа не їхати у Піднебесну.
США і Китай тоді виступлять спільними безпековими гарантами для України і її суверенітету. Такий сценарій – ідеальний. Теоретично можливий, а практично – майже фантастичний. Але над ним працює Маск.
Робочим поки що залишається ідея умиротворення Путіна Трампом через угоду з ним і в його інтересах. Як і Путін, в 1938 році Гітлер заявив про особливі права Німеччини на охорону німців, які проживають за межами Рейху. Поряд в Чехії їх було 3,5 мільйони ще з XIII століття.
14 вересня в 1938 Чемберлен послав телеграму Гітлеру з проханням прийняти його вже завтра. В Судетах йшли збройні зіткнення. Кілька діб перед тим Британія і Франція зобовʼязалися повертати Словаччину. Реагуючи на німецький заколот, Прага ввела в Судети війська й оголосила там воєнний стан.
Чемберлен прилетів у Мюнхен таємно. Посол Чехії в Лондоні Масарик запанікував: «Я дуже боюся, що старечі амбіції бути миротворцем Європи гнатимуть його до успіху за будь-яку ціну, можливо, й за наш рахунок».
Чемберлен був молодший нинішнього Трампа на 9 років. Зустрілися в Бергхофі, що в баварських Альпах. Тригодинна розмова, де Чемберлен не міг вставити й слова, закінчилася погрозою до Гітлера застосувати силу. Чемберлен попросив до закінчення консультації з урядом не нападати на Чехо-Словаччину. Вдома Чемберлена вітали героєм.
The Times 16 вересня 1938 року порівняло Чемберлена з троянським царем Пріамом, який таємно вийшов з обложеного міста на зустріч зі своїм ворогом Ахіллесом, щоб забрати тіло свого сина Гектора.
23 вересня Чемберлен в готелі Дреезен у Годезберзі до опівночі розмовляв з фюрером. Той дав 48 годин на евакуацію чехів із Судет.
Перед тим 20 вересня о 02:00 англійські й французькі посли Ньютон і Делакруа оголосили Бенешу ультиматум – треба поступитись вимогам Гітлера. Бенеш плакав: «Те, що нам було запропоновано, ми вважаємо жахливим, ми не могли повірити своїм очам, що Франція здатна на щось подібне. Це назавжди залишиться її ганьбою, а також Англії. Я демонстрував на карті, наскільки ці умови жахливі».
Зранку його комюніке було схоже на останні слова людини перед гільйотиною: «Наші друзі порадили нам здобути волю і мир ціною самопожертви…».
Президент республіки та уряд не мали іншого вибору, «тому що опинилися самі».
22 вересня Чемберлен повідомив Гітлеру, що «французи й британці погодилися з ним і що навіть чехословацький уряд не проти». Він також передав фюреру план здачі судетських земель Німеччині з подробицями нових кордонів. Гаранти Франція і Британія, а Німеччина укладає з чехами пакт про ненапад.
Перекладач Гітлера Паул Шмідт: «Після цього Чемберлен відкинувся на спинку стільця із виразом задоволення на обличчі, ніби промовляючи – хіба не чудово я потрудився за ці 5 днів». Гітлер вилив на нього відро льодяної води: «Мені дуже шкода, містер Чемберлен, але я не можу більше обговорювати ці питання… Окупація тієї території Судет, яка відходить Німеччині, повинна відбутися негайно».
Зриваючись на хрип, він заявив про беззастережну капітуляцію Чехо-Словаччини. Наступний день всі сиділи у своїх готелях і писали листи одне одному. Чемберлен звертався до Гітлера: «Мій дорогий рейхсканцлер». Той у відповідь писав про нещасних жертв чеської тиранії.
Коли фюрер сказав, що із Судет не можна вивозити ніяке майно і всі підприємства мають залишитись незайманими, Чемберлен зі сльозами на очах промимрив у відповідь: «Але це ж ультиматум!… канцлер, я маю констатувати, що ви не доклали й найменших зусиль, щоб підтримати мої спроби врятувати мир».
В цей час адʼютант передав записку фюреру, що Бенеш по радіо оголосив загальну мобілізацію збройних сил. Через 2 дні Чемберлен листом повідомив Гітлера про неприйнятність умов для Чехо-Словаччини. У відповідь той закричав: «Я розчавлю Чехо-Словаччину!».
Гітлер заявив про ультиматум капітулювати чехам в Судетах до 14:00, 28 вересня. Франція і Британія заявили про готовність підтримати чехів. В гру вступив ще один миротворець на стороні Гітлера – Беніто Муссоліні.
Він запропонував зустрітися четвіркою – Німеччина, Італія, Франція і Британія. 29 вересня вони зібралися у Мюнхені. Бенеша не запросили. Чеська делегація мала чекати десь недалеко, аби почути вердикт зради. І підписали все, що хотів Адольф Гітлер. Знайшовши в собі мужність відмовити лише в одному – у вечері з фюрером.
До кінця березня 39 року Рейх проковтнув всю Чехію, а 1 вересня операцію під фальшивим прапором у польському Глинецьку почалася Друга світова війна.
Її каталізатором, прискорювачем і кормильцем став миротворець Невілл Чемберлен. Він, зійшовши з трапа літака у Лондоні, високо тримав у руках Мюнхенську угоду і безкінечно повторював: «Я привіз вам мир». Вінстон Черчилль єдиний відповів: «Англії був запропонований вибір між війною і безчестям. Вона вибрала безчестя й отримає війну».
Невідомо, чи знає про цю частину історії, яка має високі шанси повторитись, Дональд Трамп. Близькі кажуть, що він взагалі нічого не читає. Всі світові новини він дізнається з Fox News, синів, невістки й мільярдерів, з якими він обідає та вечеряє.
Повторити історію неможливо, але вона жорстоко мстить, хто ігнорує її уроки.
