Я знаю, за цей текст мене чимало мої читачів розберуть за запчастини. Але, колись я вирішив писати так, аби у дзеркало дивитися самому було не соромно – тож пишу те що думаю. Власне – як завжди.
Я довго шукав, за що б похвалити президента Зеленського? Я не вірю в абсолютне зло і абсолютне добро. Навіть у найбільшої гидоти є щось світле. І навіть у праведників є гріхи. Я шукав за що можна похвалилити ЗЕ – але він мов навмисно робив усе, аби хвалити його не було за що. Але сьогодні це сталося. Сьогодні ЗЕ – молодець.
Зразу кажу, як на духу – з попередніх своїх дописів я не зрікаюся жодної коми або пробілу. За кілька годин не зникли всі мої претензії до ЗЕкоманди. Досі за гратами Ріффмайтер і Юля Кузьменко. Досі під слідством Софія Федина і Маруся Звіробій. Досі на допити викликають генерала Марченка і його «піратів». Вже повірте, я помирати буду – не забуду відчуття своїх стиснутих щелеп в тут мить коли я дізнався про арешт Марченка. Але…
Я глибоко переконаний, що навіть коли потвора раптом зробить добру справу – про це треба говорити і її хвалити. Хто зна – може замислиться? Чужа душа – потемки…
Так от сьогодні я пишу, чітко відповідаючи за кожне слово. Президент Зеленський – молодець. Ні, не тому, що коли його кинула половина його ж фракція, він заходився шукати нових союзників. Це було вже раніше. І союзників Зеленьский знаходив – в ОПЗЖ. І ні, не тому що Зеленський раптом опинився по один бік з ЄвроСолідарністю Порошенка. Не буду приховувати, мені приємно бачити картину коли президент нинішній і президент попередженій – по один бік. Але мені не три роки – я чудово розумію, що це ситуативний союз, і що ДБР і генпрокуратура пані Венедиктової нам ще життя попсує наскільки їм фантазії вистачить. Я про інше.
Розумієте, сталося те, про що я писав вже не раз і не два. Зеленського життя поставило перед вибором. Обрати бік України і обрати бік олігарха який його, Зеленського зробив президентом. І Володимир Зеленський вибір зробив. Він знехтував інтересами олігарха і вчинив так як потребує Україна. Сталося диво – комік, шоумен, маріонетка олігарха, раптом повелася як ПОЛІТИК. І не просто, а як – український політик.
Знаєте, я не такий наївний аби думати, що раптом президент Зеленський повністю поміняв свій світогляд. Набагато більше я готовий повірити в те, що так склалися обставини. Життя поставило його перед вибором. Але от знаєте… В житті кожної людини буває так, що колись життя саме ставить тебе перед необхідністю. Вибери – з ким ти? З нами, чи з ними? І вибір от тільки тут і зараз. Вибереш неправильно – назад шляху немає.
Саме такий вибір життя поставило перед Зеленським. Україна – чи інтереси певного олігарха?.. І Зеленський обрав Україну. Треба його за це похвалити? Безумовно треба. У ключовий момент він обрав НАШ бік. Не Порошенка навіть. Бік України. Чорт вже з ними – з нашими переконаннями. Україна – понад усе.
Що буде далі - фантазії бракує аби собі уявити. Я переконаний, Зеленський намагатиметься зараз якось домовитися з Коломойським – але з того нічого не вийде. Олігарху треба все тут і зараз – йому не треба президентів, що думають про країну. Мені фантазії бракує аби уявити ЩО зараз заспівають «плюси»?! Боюся всі епітети якими характеризував Зеленського я, просто помруть на тлі того як шпетитимуть ЗЕ його вчорашні союзники. Власне, ДуБужанські – уже. Зараз люто розчарується секта «посадити Порошенка». Як це не посадять, це що виходить – він не крав? Як в таке повірити можна?!
Зеленський – не політик. Схоже він сам не до кінця зрозумів всі наслідки того що сталося сьогодні. Він навіть не уявляє яке пекло постане навколо нього зараз. А коли побачить і охреніє – радив би йому піти до експерта по тому, як в такому пеклі існувати. До п’ятого президента Петра Порошенка. Бо так як шпетили його – Зеленському навіть не снилося.
І до речі. Якщо Зеленський хоче це виправити – думаю адреси Дубінського і Портнова він знає. Венедиктова – як раз його генпрокурор. Хай станеться те що мусить.
