"По всій країні закриті тисячі підпільних казино. Ухвалено закон про легалізацію грального бізнесу. Те, що роками існувало в тіні, вже наступного року, з першими ліцензіями, має принести в бюджет 5 млрд грн" (Найвеличніший).
Я, звичайно, не спеціаліст. Усе зазначене нижче - по ходу плід бурхливої діяльності Міхеїла Саакашвілі. Він-то на казино знається. Але мене тєрзают смутниє сомненія. Давайте трохи порахуємо на свій хлопський розум.
Ліцензія на гральний бізнес (казино) у Києві 2 мільйони доларів на рік. У провінції - мільйон доларів на рік. Казино розміщується ЛИШЕ у 5-зіркових готелях. У києві 150+ номерів, у провінції 100+
Плюс вартість обладнання. Плюс поточні витрати (зарплата співробітникам, оренда приміщень, податки тощо).
Ліцензія на гральні автомати видається ще цікавіше. Їх розміщують ЛИШЕ у готелях, починаючи з 3 зірок. Можна у заміських комплексах площею не менш 10 тис. гектарів з 5-зірковими готелями (як і казино). При цьому готель не може мати менш ніж 50 номерів у столиці і 25 номерів у провінції.
У залі мусить бути не менш ніж 50 гральних автоматів. Ліцензія коштує 250 тис. доларів плюс 100 доларів за кожен автомат. Тобто по мінімуму власник такого залу (нагадаю - у мінімум тризірковому готелі) має на рік викласти 750 тис. доларів. Не рахуючи оренди приміщення, яке складе не менш ніж 10 доларів за квадратний метр. Не рахуючи поточних витрат (див. вище).
Чомусь мені дуже сумнівно, що за таких умов хтось захоче вкласти пару мільйонів доларів у казино в Баранівці або навіть Жмеринці. Та і мільйончика три доларів у казино в Києві теж. Не кажучи про мільйон доларів у зал з 50 гральними автоматами у славному Ємільчиному. Та й у Бердянську сумнівно.
Тепер головне. Ті гігантські кошти у казино та залах ігрових автоматів з чиїхось кишень треба витягти. На сонячний берег Грузії у часи Саакашвілі літали заможні менеджери середньої руки з російських нафтогазових компаній. На вихідні. Навряд чи вони ринуть у Бердичів або на убитий панами й пані з ОПЗЖ "Славкурорт". А кишені українців стараннями "слуг" за півтора року добряче спорожніли і ще не вечір. А ті, в кого щось є воліють у віртуальних казино сидіти.
Автори цього прожекту сподіваються, що в Україну, приваблені небувалими баришами, ринуть іноземні інвестори - будувати 5-зіркові готелі. А у ті готелі в Залізному Порту та на Троєщину ринуть на відпочинок заможні європейці, покинувши Лісабон, Карлови Вари, Монако, Комо, Лондон та Бірмінгем. Ну що ж, мріяти це добре...
Так що за згадки про 5 мільярдів напрошуються два вирази. Один український народний про когось, хто думкою багатіє. А другий з комедії геніального режисера українського походження Леоніда гайдая: "Ви ставите нереальні завдання. Це... волюнтаризм".
І чому правила гри грального бізнесу в Україні виписано під долари, а не під гривні? Тут можуть бути три варіанти.
Перший. Це все тупо списано з Голлівуду. Або Монако. У когось перед очима яскрава картинка того, що він побачив, коли літав туди "відтягнутися". Нью-Васюки якісь, чессслово.
Другий. Це батоно Міхаїл на основі досвіду роботи пари казино, які він відкрив у елітних готелях на березі Чорного моря, вигадав. І тепер хоче для Жмеринки, Сєдова та Бердянська таке втнути. Тоді питання до рівня інтелекту його та тих, хто ці прожекти приймав.
Третій варіант, за яким такі фантастичні умови виставлено з метою побудови корупційної піраміди, коли під виглядом "легальних" казино відкриватимуться... ну, ви зрозуміли. Удесятеро "дешевше" і під "дахом". І не з метою отримання для бюджету 5 мільярдів. Його не розглядаємо. Це за влади "бариг" таке можливо, а "слуги" ж не крадуть, правда?
Але, може я не правий? Хотілося б. Я нічого проти 5 мільярдів до бюджету не маю. До речі, за планами цього року бюджет від грального бізнесу мав отримати цілих 4 мільйона. Гривень.
Традиційно післянаписаного.
Історія нічому не вчить. Вона лише карає за незнання уроків.
А платон сказав так: "Народ, який не знає, або забув своє минуле, не має майбутнього". Від себе додам: такий народ приречений ходити колом, причому ще й по граблях.
