Останнім часом ряд високопоставлених американських генералів заявили, що США готові нанести не тільки ядерний удар у відповідь, але й превентивний по пусковим системам балістичних ракет в Росії.
Це не нова стратегія. В «Огляді перспективної ядерної політики США», ще за 2018 рік, Вашингтон попереджає потенційних противників, що готовий розглядати можливість застосування ядерної зброї у випадку нанесення «серйозних стратегічних неядерних ударів по ядерним силам США або їх союзників, системам командування, управління, звʼязку й інформації, – силами й засобам раннього попередження».
Наприклад, якщо кінетичний удар буде нанесений по американським протиракетним системам РЛС, які обслуговують воєнні США, то це той випадок.
Тому ризики непереднаміреної ескалації, через виведення на поле бою орбітальної кінетичної зброї, різко виросли. Всі системи раннього попередження, звʼязку, розвідки та решта стратегічної інфраструктури США, Росії та Китаю будуть переведені в режим «ворожості». Підвищеної чутливості й оцінок загрози використання МБР.
Путін впевнений в собі, контролює повністю війну в Україні та тримає під контролем глобальну повістку. Йому також особливо немає куди відступати. Він продемонстрував, що може вдатися до проведення провокаційних неядерних операцій по всій глибині України та на кордонах з Польщею. Перевіряючи протиракетну оборону США.
Таким чином, він досягає нового рівня кризової нестабільності, будучи переконаним, що США не наважиться провести неядерні операції для ослаблення воєнних зусиль в Україні.
Особливо ризик непереднаміреної прямої ескалації може привести до використання орбітальними ударами МБР фугасних бойових частин. Наслідки цього оцінити неможливо, зважаючи на передачу фугасом кінетичної енергії падіння з гіперзвуковою швидкістю інертних металів.
Ще більшою небезпекою для чіткої нестабільності розширення воєнних дій є переплетення ядерних і неядерних систем доставки, тотожних по зовнішньому виду, і неможливість їх чіткої ідентифікації.
Це повʼязано зі швидким розвитком технологій і виникнення нових доктрин ведення війни. Все почалося в середині 60-х років, коли був підписаний Міжнародний договір про заборону розміщення зброї масового знищення в космосі. Ядерні держави почали активні розробки стратегій ударів з орбіти, які не підпадали б під угоду.
Після гіперзвукових «Кинджалів», балістичних «Іскандерів» і північнокорейських KN-23/24 та плануючих керуючих КАБів Путін перевіряє можливість включити у війну неядерні стратегічні системи, використовуючи носії від МБР.
Він вже оголосив, що 10 таких ракет готові атакувати не лише Україну. Тобто, іншими словами, у піхотну війну, посилену роботизованими й безпілотними системами РЕБами, машинним зором і снарядами із датчиками пошуку цілі.
Кремль демонструє готовність наносити кінетичні удари з Космосу для швидкого завершення війні України й союзників. На черзі розгортання і бойове застосування двох принципово нових класів озброєнь. Кібернетичної зброї з пострілом одним залпом. Коли вся компʼютеризована система і всі види електронних систем в одну мить будуть зруйновані, що приведе до тотального хаосу в системах всіх рівнів управління і звʼязку.
І друге – це існування в Росії неядерних стратегічних систем протиракетної оборони, які здатні здійснити перехоплення цілей на заатмосферних ділянках і в ближньому Космосі, які рухаються на гіперзвукових швидкостях.
Наприклад, використання комплексів С-500 «Прометей» з ракетами 40N6 або 77H6 зі звичайною або і ядерною боєголовками.
В Росії також є шахтні 53Т6M, які можуть самостійно перехоплювати БРСД з дальністю до 3500 тис. км, а також МБР на кінцевих територіях.
Росія близько 10 років створювала глибокоешелоновану систему ППО. Хоч вона легко пробивається українськими безпілотниками, Путін залишається переконаним в здатності відповісти на будь-який орбітальний удар неядерними ракетами. Ще більше він вірить, що сукупність названих і інших факторів не дозволять відповісти на новий рівень його ескалації.
