1. Попри політичну кампанію і, на жаль, зблякле українське питання на внутрішньому порядку денному США, Президент Джо Байден провів телефонну розмову з представниками союзників у НАТО та "Великій сімці", щоб скоординувати підтримку України. І навіть Польща, яка не приїхала ні на Оборонний Форум Зеленського, ні на засідання міністрів закордонних справ ЄС у Києві - виголосила там: Україна понад усе!
2. Брюссель залишається двигуном вступу України в ЄС, незважаючи на фактичне вето Угорщини і Словаччини, німе запитання деяких старих членів ЄС: чому саме Україна, а не Балкани?, ревність нових членів через зміну статусу з бенефеціара на донора через це, купу внутрішніх проблем.
Єдине, що просять Брюссель і Вашингтон у Києва: хлопці, щоб виграти у лотерею - бодай лотерейний квиток купіть. Робіть реформи!
Банкова не чує. Місіонери азартних ігор далі грають в російську рулетку. Спекулюють на крові, пересмикують і тиснуть. Не розуміючи або дуже добре розуміючи, що такий потрібний і жаданий вступ України в НАТО і ЄС (саме у такій послідовності!) може відбутися як впродовж наступних декількох років, так і через років 10-50. Щодо ЄС, то як у Туреччини - себто, ніколи.
Набуття членства в цих організаціях нам вкрай потрібне. Щоб передихнути, відновитися, відродитися перед наступним боєм.
Аби не було так, що половина загинула, половина втекла - привіт, Дике Поле.
Банкова зараз на зовнішньополітичному мінному полі. Помилка одного сапера призведе до смерті всіх, які йдуть за ним.
Це має памʼятати Зеленський, обираючи між Єрмаком, Татаровим, Шурмою, Тищенком і іншими друзями з девіантною поведінкою з одного боку, і українським народом, який обрав саме його президентом і повірив йому свого часу, з іншого боку.
Бо ми все памʼятаємо і нагадаємо. Хоча покара одного не компенсує втрат всієї нації.
To be or not to be
