Не за незаконне слідкування за Бігусами.
Не за тотальну корупцію серед СБУшного генералітету та у взагалі у Службі – про яку Василь Васильович не міг не знати – а значить щонайменше толерував.
Пригадаймо також як Малюк рвав на собі сорочку проти НАБУ/САП.
Я навіть процитую що він сказав про прийнятий закон стосовно скасування незалежності цих антикорупційних інституцій:
«...Це буде правильно і логічно. Наскільки я розумію, це просто повернення до Конституції».
Одночасно і паралельно, за керівництва Малюка були ліквідовані Татарський, Прилєпін, Ківа, проведена операція «Павутина», морські дрони Sea Baby фактично звільнили Чорне море від ворожого флоту.
Тобто і з точки зору «війни», і з точки зору «охранки» – Малюк був добросовісним та слухняним, в міру ініціативним, у міру сміливим.
І завжди підкреслено-лояльним.
Але дві його риси все ж не дозволяють Зеленському залишити на посаді такого цінного кадра.
➤ Перша і головна з них – це популярність Малюка.
З нерзрозумілих причин «простий нарід» забуває про його політичну заказушність, але пам’ятає про славні подвиги СБУ під керівництвом Василя Васильовича.
Володимир же Зеленський така людина, що популярності ніяк не може простити.
Це б’є його прямо у серденько.
Рве вразливу акторську душу.
➤ Друге, через шо Найвеличніший все ж позбудеться Малюка:
бо у того, як у досвідченого спецслужбіста є інстинкт самозбереження, нюх на Великі Проблеми особисто для себе.
І цей інстинкт підказав Малюку не йти на відверті фальсифікації проти противників режиму під час останньої політичної кризи у Верховній Раді (спричиненою викриттям НАБУ «системи замовних голосувань»).
Потужний Лідер зробив вигляд «ну ладно, не прокатило» – але не забув і не простив. Бо це був страшний удар по самолюбству людини, яка не переносить навіть натяку на тінь непокори чи нелояльності.
➤ Ну і остання з можливих причин примусового закінчення кар’єри В. В. Малюка: імітація реформ, чим так любить займатися його коханий шеф. Замість вирішувати проблеми – він просто міняє таблички. Замість гасити пожежу – «гарант» перефарбовує пожежний гідрант. От і зараз: усі обговорюють «кадрові ротації» – але значно менше говорять «чи є у цьому хоч якийсь сенс для країни».
Чому за Малюка заступаються Мадяр, Редіс та Драпатий – також цілком зрозуміло. Вони бачать його лише зі свого боку – як ефективного бойового побратима.
І не бачать (чи не хочуть бачити) у ньому загрози – політичної чи електоральної. Бо це їх не цікавить. Поки що. Начебто.
Вони чомусь не вважають реальною загрозу, наприклад того, що Малюк чи інший Голова СБУ по команді з Офісу сфальсифікують проти них справи і по-свавільному кинуть за грати – просто через «надмірну» популярність. Для Малюка це неприйнятно, але чи буде так вважати наступний Голова СБУ – хтозна.
Можливо, Малюк занадто сильно тримається за ці свої моральні обмеження, за поняття офіцерської честі, за «інтереси держави» кінець кінцем – і тому йому вже не місце у Системі Зеленського. Для нього Малюк - вже «відпрацьований ресурс».
За заслуги перед ним особисо - Зеленський йому подякує, але відправить на політичну пенсію: десь у ліси СЗР чи ще кудись у сраку світу.
Ідеальне рішення щоб потенційні виборці почали когось поступово забувати – відправити послом, далеко за межі України.
Це варіант, багаторазово перевірений Зе-владою, у тому числі, для «занадто популярних».
