Жахи війни легко маскують дурість, кричущу технічну безграмотність, шахрайство і відверте мародерство. Розбираємо чергову порцію безсовісних заяв керівництва компанії Fire Point.
Бойового застосування крилатої ракети FP-5 «Фламінго» досі не було. Злив через інтернет-бачки і «Мілітарний» з посиланням на нібито якісь «військові кола» про атаку «Фламінго» по базі російських прикордонників під Армянськом не відповідає дійсності.
Запуск трьох ракет підряд у бік Чорного моря, який представляють як свідчення атаки, був просто запуском у бік Чорного моря, без бойових частин і без застосування по бойових цілях.
Супутникові знімки демонструють якісь пошкодження будівель на базі, але характер пошкоджень не відповідає заявленій потужності боєприпасу в більш ніж 1 тонну. Пошкодження характерні для боєприпасу вагою до 50 кг.
Якби були бойові застосування ракети «Фламінго», про них би неодмінно повідомили Генштаб, міністр оборони і сам президент. Ніхто б не пропустив такої новини.
У всьому світі не так багато заводів, що виробляють реактивні авіаційні двигуни, і всього 5 країн, що виробляють такі складні інженерні вироби – США, Великобританія, Франція, росія і Китай.
Україна втратила можливість виробляти реактивні двигуни на заводі «Мотор-Січ», де раніше вироблялися мотори АІ-25, які встановлює на свої «Фламінго» компанія Fire Point.
Вартість заводу з виробництва реактивних двигунів оцінюється від 200 млн (збірка) до 1 млрд доларів; вартість індустріального комплексу повного циклу, з урахуванням суміжних виробництв – 1,5 млрд доларів. Це тільки вартість цехів, обладнання, верстатів і оснащення.
Ціну підготовленого кваліфікованого персоналу взагалі важко порахувати – у нас в країні такого персоналу практично не залишилося, а ті, хто на старих радянських заготовках щось збирав у Запоріжжі і займався ремонтом – це, переважно, старі радянські кадри.
Тому бравурні заяви архітекторки бетонних меблів про те, що Fire Point побудує завод з виробництва «ліцензійної копії» двигуна АІ-25 – це повний блеф.
А тепер трохи цифр:
З 1967 по 1998 рік було вироблено 6300 двигунів АІ-25. Тобто темпи виробництва двигуна АІ-25 при високому попиті другої половини ХХ століття становили 203 штуки на рік, або 17 штук на місяць.
Всього 17 штук на місяць, Карл!
Дуже хотілося б подивитися на завод, який може виробляти двигуни АІ-25 з темпом 7 штук на добу, як обіцяє керівництво компанії Fire Point, яке не знає навіть елементарної математики і не знайоме з двигунобудуванням.
Йдемо далі, компанія Fire Point заявляє, що викупила «тисячі» старих двигунів АІ-25 для початку виробництва ракет «Фламінго» з темпом 50 ракет на місяць, а з наступного місяця – 200 ракет на місяць, при тому що вже близько 80 ракет вироблено.
Давайте порахуємо.
Тож, всього було вироблено 6300 штук двигунів АІ-25. Більша частина цих двигунів давно вичерпала свій ресурс і була відправлена на металобрухт. Якась частина загинула разом з літаками в ході експлуатації.
Цими двигунами масово комплектували навчально-тренувальні літаки Л-39 і пасажирські Як-40.
Літаків Л-39 було вироблено 2900 штук, більша частина з яких була направлена... упс! – до росії. Туди ж була направлена деяка частина запасних двигунів АІ-25. Орієнтовно – не менше 300 штук. Тобто, всього 3200 моторів, з яких 80% опинилися на території ворожої держави – приблизно 2500 штук.
Літаків Як-40 було вироблено 1012 штук. На кожен літак ставилося 3 двигуни АІ-25. Всього двигунів 3036. Невідома кількість запасних двигунів, поставлених Аерофлоту, але відомо, що понад 120 літаків було продано в інші країни, а в росії експлуатувалося понад 700 бортів, тобто ще 2100 двигунів, які компанія Fire Point не зможе купити.
Тобто, не менше ніж 2500+2100=4600 двигунів АІ-25 недоступні, тому що вони знаходяться на території росії, або давно утилізовані на території росії.
Залишається 6300-4600=1700 двигунів, які могуть бути за межами росії. Не менше 80% цих двигунів утилізовано, оскільки утилізовано вже понад 95% літаків, на яких вони встановлювалися.
