Якось сухо розповіли про Сухаревського як офіцера нової формації, але не розповіли чому саме його таким вважають в армії.
А я розповім.
З Сухаревським я познайомився у 2014 році, мене з ним познайомив легендарний десантник Семен "Браво" Колєйнік.
Якось в якомусь закладі Вадим дістав УБД, і я здивувався який він був пошарпаний та старий. Сам Вадік посміхнувся, і сказав що "старий таку ж функцію виконує, тому навіщо його міняти?".
Так я дізнався про те, що Сухаревський був один з тих, хто прийняв бій в далекому 2004 році в Ель-Куті.
Коли я питав - як це було, то Сухаревський відповів:- Бачив кино "Падіння чорного Яструба?". Ну ось там було плюс-мінус так.
Саме ця м'ясорубка в Ель-Куті сформувала тоді ще з молодого десантника людину, яка на постріл зі сторони ворога вважала правильним обрушити на ворога всю потужність наявної зброї.
І це зіграло важливу роль, через багато років, коли українська армія під тиском проросійських сил боялась стріляти у відповідь.
На щастя під Слав,янськом, випадково, біля міста, де "стрілковці" розстрілювали транспорт з "альфачами", службу ніс десантник Вадим Сухаревський.
Так зявилося "Хулі дивишся? Їбаш!"
Доречі, і сьогодні врятовані "альфачі" товаришують з Сухаревським.
Потім були бої під Слав'янськом, ІЛ-76 в Луганський аеропорт, бої за Дорогу Життя по якій виходили наші війска під час вторгнення російських БТГрів (доречі утримання цього шляху не дало зробити черговий Іловайськ, війська в тому секторі вийшло з оточення по цьому шляху що пробивав Сухаревський зі своєю 80-кою та "Айдаром"), відомі "Мені не давали наказ, я залишаюсь тут, відступати не буду", та "Ні, я не обороняв Луганський аеропорт. Бо я штурмував!".
Після призначення в морську піхоту я приїхав у гості до Вадима.
1-й лінійний батальон морської піхоти виглядав...жахливо.
36-та бригада тоді формувалась, і якщо у другий лінійний батальон відбір був непоганий, то перший бат називали БПП. І ніт, це не Блок Петра Порошенка.
А Батальон Поганих Парнів.
Бо туди зливали увесь непотріб, мобіків які не вміли нічого, аватарів, пенсов, стан по техніці та матеріальних засобів - відповідний.
Ми сиділи в Портовському та спілкувались. Я вже тоді потроху волонтерів, але тут я зрозумів що "потроху" - це не про цей підрозділ. Тут багато придеться.
І тоді між нам стався такий діалог:
-Вадік, це мабуть гірший підрозділ який я бачив.
- Придеться працювати тим чим є. Піднімемо його.
- Ну, треба якщо воровати - то мільони, як то кажуть, якщо керувати батальоном - то найкращим. Ти ж зробиш його кращим в Збройних силах?
- Зроблю.
Так з, явились відомі "Борсуки" 503 окремий батальон морської піхоти. Батальон який поважав свого командира і кожен матрос розумів, що йому треба багато чого зробити, щоб відповідати свому командиру.
Це був один з небагатьох батальонів, де командира поважали, боялись, та виконувуали його накази без вагань.
А ще я вперше побачив постановку задач бійцю, після якої Сухаревський питав: - Чим я можу тобі допомогти щоб ти це виконав?
Після чого слухав які сили та засоби потрібні для вдалого результату.
І допомогав.
Війну 2022-го року Сухаревський зустрів на посаді замкомандира 35-ї бригади морської піхоти.
Через пару місяців йому запропонували стати комбрігом 59 бригади.
Чесно скажу - таке собі призначення. 59-ту бригаду морпіхи не любили, вона воювала теж на Маріупольському напрямку, але....м'яко кажучі, була не самою боєздатною, особливо на рівні "рексів" з 503-го.
А тут взагалі бригада була розкидана поротно, багато техніки знищенно, зниклі безвісті, дізмораль повна.
Вадим збирав цю бригаду як конструктор Лего, по кускам. І зібрав. В бригаді він розпочав все те, в чому був сильний 503 батальон. Сильний штаб, координація, аеророзвідка, взаємодія.
І ще вчора розбита, небоєздатна 59-та бригада почала нарощувати м'язи.
Аеророзвідка стала одним з напрямків, якими Сухаревський цікавився особисто. Просто тому що в 59-й бригаді не було сильних сторін, і використовувалось усе, що давало результат.
Після Херсону 59-ту бригаду не виводячі на відновлення закинули на один з найгарячіших напрямків - перед Донецьком. Місце, де вже розвалили декілька бригад. І звичайна мотопіхотна, навіть не моторизована бригада - встояла. Тоді я побачив термін "антихрупкість" у дії. Бригаді було дуже важко триматися, але кожний трюк який використовували вороги, аналізувався штабом, організовувалась протидія, бригада забеспечувалась засобами, які вибивав Сухаревський, та ввалювала люлєй.
Це бригада яка зробила один з перших батальонів БУБАК. Це бригада яка розробила декілька рішень вже впроваджених в ЗСУ. Це бригада яка тестувала засоби в самому складному технічно театрі поля бою - Донецьку.
Що я можу сказати.
Сухаревського я знаю вже 10 років, і досі не розумію деяких речей. Він не гєній, не "Рембо без страху та сумнівів", але...в нього виходить те, що не виходить у 99%. Як? Не знаю.
Його кинули у гірший батальон морської піхоти - він його зробив кращим (в 2018 році 503 ОБМП був визнаний кращим однорідним підрозділом ЗСУ).
Його кинули у розірвану мотопіхотну бригаду - а він зробив з неї один з основних підрозділів на Херсонській та Донецькій лініях.
Окай, один раз, скажите, з 503 батальоном йому пощастило. Але з 59-ю бригадою щастя було замало. Треба було багато працювати та дилегувати обов'язки в небоєздатній бригаді в ролі антикризового менеджера. І він з цим упорався.
Тому, чесно сказати, кращої кандидатури в питанні розвитку Беспілотних систем я не знаю. Побажаємо вдачі йому на цьому напрямку. Ця людина зараз пише нашу історію, яка буде закладати базу у розуміння сучасних військових конфліктів. І в нього багато роботи.
