"Про помилки треба пам`ятати" - Павло Бондаренко

"Про помилки треба пам`ятати" - Павло Бондаренко

Зеленський заявив:

"Все обладнання, все що вони вже надсилають, для деяких видів обладнання це зроблено запізно. Тому шо, коли ми, наприклад, говоримо про Маріуполь, коли ви втрачаєте тисячі людей, і що тепер?"

Нічого подібного - Захід зробив це максимально вчасно й винуватців слід шукати в іншому місці. Поясню це на прикладі однієї історичної паралелі.

22 червня 1941 року Німеччина відкрила бойові дії проти СРСР. Сталіна попереджали. Зокрема й Черчилль, який мав точну розвідувальну інформацію про день і час. Сталін вірити відмовлявся й більше того - брутально Захід "послав". За 8 днів до німецького нападу ТАРС розповсюдила офіційну заяву радянського уряду, в якій на західні держави було вилито відро помиїв й спростовувалися "чутки щодо війни":

"Такие слухи распространяют поджигатели войны, которые хотят поссорить две страны... На самом деле Германия "также неукоснительно, как и Советский Союз, соблюдает пакт о ненападении".

Щоправда про шашлики Сталін не казав. А міг би. Він був великий любитель шашличків під "Зелене Атенське".

Незважаючи на це, напередодні німецького нападу на СРСР Черчілль заявив про готовність допомагати Сталіну, передусім постачанням зброї та інших стратегічних матеріалів. До цього зі знаменитою програмою "ленд-ліз" долучилися США.

Але. Насправді серйозні об'єми постачання, й передусім це стосувалося новітнього озброєння, а саме РЛС та літаків. За усю війну до СРСР надійшло 14 126 американських та 4174 британських машин, серед яких знамениті "Ейркобра", "Бостон", "Спітфайєр" і навіть 4 суперновітні "Мустанги". Але лічені одиниці СРСР отримав до кінця 1941 року. На середину 1942 року з США надійшло у 5 разів менше ніж заплановано.

Чому? Відповідь проста: американці та британці боялися, що СРСР війну програє, капітулює й новітнє озброєння - літаки, радіолокаційні станції, бронетранспортери, автомобілі, радіостанції тощо опиняться в руках Гітлера.

Так що винні були у блокаді Ленінграда не Черчілль з Рузвельтом", а інші люди. Так само, як винних у блокаді Маріуполя не в Вашингтоні та Лондоні слід шукати. І про помилки треба пам`ятати, аби не крокувати й далі по граблях, шукаючи винних деінде.

Тепер перескочимо з грудня 1941 у грудень 2021. Поставте себе на місце президента США. Ви маєте точну інформацію про напад путіністів на Україну. Передаєте її у Київ. Звідти у стилі ТАРС вимагають не нагнітати паніку і замість зброї дати грошей на дороги. Було? Було.

А генерали з Об'є́днаного комітету нач́альників штабів у один голос прогнозують, що українська система ППО та ВПС припинять існування протягом доби, Київ буде захоплено через 72 години, а цілком Україну - за тиждень. Було? Було.

Що можна зробити? Дати українцям старенькі "Стінгери", термін зберігання яких все одно закінчується, кілька сотень пускових "Джавелінів" та гукнути бритів, хай дадуть протитанкові гранатомети для вуличних боїв. І усе це через голову Верховного головнокомандувача. "Порішали" з Залужним.

Спочатку пронози генералів з НАТО начебто справдилися. По новісіньким дорогам путінські танки за два дні докотилися до Києва. Але тут щось пішло не так. Час йшов, а перемоги рашистів все не було. Виявилося, що українські генерали змогли врятувати й літаки, й систему ППО. ЗСУ стала сенсацією не лише для Кремля, але й для всього світу. Перший тиждень вони з цікавістю та хвилюванням спостерігали за тим, що відбувається й з дня на день чекали вирішального удару рашистів. На третій почали щиро дивуватися, перебуваючи у легкому шоці. На четвертий...

І лише ось зараз, коли наші шанси суттєво зросли, починаються консультації щодо надання Україні серйозного сучасного озброєння. І то не всього. Бо перевчити пілота з МіГ-29 на F-16 або F-15 не так просто й швидко. Тому передусім намагаються давати добре знайомі зразки радянських часів.

Ну, і свого трохи підкидають. Помітили, що наші ППО по 7-8 рашистських літаків та по півдесятка крилатих ракет збивають? Не з рогаток же ж.

Так що вибачте, якщо комусь видасться, що я "розколюю", але з Володимиром Саничем категорично не погоджуюся. Бо є трохи істориком. А в історії уже щось подібне колись з кимось було. Це набутий людством досвід життя. Саме тому це наука № 1 у світі, яка нічому не вчить, але жорстоко карає за незнання уроків.