1. Що викликало протест?
Смерть 22-річної Махси Аміні, студентки, яка була затримана поліцією моралі Ірану за неправильне носіння хиджабу, простою мовою з-під нього було видно волосся.
Аміні затримали та доставили у відділок поліції моралі для навчання правильному носінню хиджабу. Очевидці стверджують, що під час затримання її били головою об авто поліції моралі, а потім вони чули крики з відділку поліції. Люди намагалися прийти на допомогу, але їх побили кийками та застосували проти них сльозогінний газ.
Через якийсь час з відділку виїхала швидка. Як потім з’ясувалося вона везла Аміні в стані коми до лікарні, де вона через кілька днів померла.
Поліція моралі стверджує, що Аміні загинула через серцевий напад, викликаний епілепсією, внаслідок падіння та удару головою. Родичи Аміні це спростовують, зазначаючи, що вона не мала захворювань та на її тілі є сліди побиття.
Влада вимагала від родичів поховати її тихо та негайно. Але рідні Аміні разом з журналістами та громадськими діячами піддали цю історію огласці.
2. Чому іранці вийшли на протест, а не промовчали?
Влада заділа національний нерв іранського народу. Суворі релігійні правила, що панують в Ірані з 1979 року (перемога Ісламської революції), викликають широке засудження з боку суспільства.
В Ірані на побутовому рівні жінки мають більше прав ніж в багатьох схожих за релігією країнах. Чоловіки здебільшого поважають свої жінок. Дівчата та жінки мають фактичне лідерство в країні, присутні в науці, політиці та бізнесі. Проте, розрив між правами жінки на побутовому та юридичному рівні – значний. Перебуваючи на борту літака, жінки сидять без хиджабів поряд зі своїми чоловіками, входячи в повітряний простір Ірану вони їх одягають, що багатьох чоловіків також обурює.
Чоловіки хотіли б зі своїми дівчатами та дружинами мати можливість прогулятися вулицею та посидіти в кав’ярні, але наближення до певної відстані заборонено релігійними законами. І ще багато обмежень, які не влаштовують обидва пола.
Так само правила обмежують права чоловіків, наприклад, щодо довжини рукава сорочки. Занадто короткий рукав може спричинити арешт та перевиховання чоловіка, щоб навчити його одягатися.
Іранський народ давно бореться проти таких правил. Кілька років тому іранська жінка спалила себе через те, що її не пустили на перегляд футбольного матчу на стадіоні. Після цього жінкам надали дозвіл відвідувати, але в окремо визначених та загороджених для цього місцях.
Жорстокість поліції моралі та кадри, де вони забирають дівчинку від матері за неправильно одягнений хиджаб, на яких мати плаче та біжить за авто, вже поширювалися та спричиняли глибокий біль іранській нації
На додаток до цього, економічна криза, в яку занурений Іран через санкції заходу, що спричиняє бідність, голод та зростання злочинності в Ірані, здійснює додатковий тиск на іранське суспільство, спричиняє страждання та приниження, що змушують їх протестувати проти такого статус-кво.
3. Чим ці протести відрізняються від попередніх?
Дійсно в Ірані протести останніми роками особливо часта справа. В минулому році – через проблеми з водопостачанням. В 2019 – через ціни на пальне та продовольство. В 2009 році через фальсифікацію виборів.
Зараз наймасштабніший протест з 2009 року.
Відмінними рисами цього протесту є те, що:
• Протестувальники вже почали захоплювати окремі міста та оголошувати про встановлення там відмінної від Ірану влади. Поки це стосується виключно курдських регіонів та немає впевненості, що протестувальники зможуть їх утримати.
• Обличчям протесту та на першій лінії протесту стоять жінки, що надихають чоловіків своєю мужністю
• В протестах беруть участь всі верстви населення: від бідних до заможних, від столичної еліти до населення більш віддалених регіонів, від глибоко віруючих до більш світських, від молоді до літніх людей
• Жінки в хиджабах також на протестах, бо переконані, що жорстка політика влади створює розкол між світською та релігійною частиною суспільства та сприяє тому, що все більше іранців відвертаються від релігії
• Протести відбуваються проти хиджабу – одного з важливих символів Ісламської революції, тобто вони не про «холодильник», а про цінності, не про точкові речі, а про фундамент, на якому побудована Ісламська держава.
4. Які вимоги протестувальників?
Я б поділила їх на три блоки
Перший, мінімальний: відповідальність винних та зняття заборони на відвідування жінками публічних місць без хиджабу.
Другий: на додаток до зазначеного – ліквідація поліції моралі
Третій: зміна режиму Аятолл (релігійної частини влади)
5. Які шанси у протесту?
Важко передбачити, чим закінчиться будь-який щирий масовий протест народу, коли влада заділа дуже болючий та глибокий нерв.
З негативного:
• Іранська влада традиційно застосовує дуже жорсткі методи для розгону протесті. Вже вбито багато протестувальників (цифри різняться від 17 до 50, але насправді скоріш за все вони будуть суттєво вищими). В протестувальників стріляють в упор. У вікна квартир пускають сльозогінний газ. Заарештовано майже всіх журналістів та громадських діячів, які висвітлювали історію Амені з моменту смерті. Але іранський народ це переживає не вперше. Це типова поведінка іранської влади. В 2019 під час протестів було вбито більше 300 мирних мешканців. В 1988 році Раїсі, який сьогодні є президентом Ірану, за повідомленням міжнародних організацій стратив більше 5000 іранців. І, як бачимо, іранців це не налякало.
• Влада обмежила доступ до месенджерів, соціальних мереж, Інтернету, що ускладнює обмін інформацією, координацію дій між протестувальниками, та донесення до міжнародної спільноти того, що відбувається в країні. Ілон Маск звернувся до Вашингтону з проханням послабити санкції, що дозволило б за допомогою Старлінків допомогти іранському народу подолати цю перешкоду. Держдеп разом з Мінфіном вчора оголосили про широке послаблення санкцій в цій сфері, що має спонукати приватних постачальників надати іранському народу можливості в обхід державного контролю комунікувати один з одним та світом. Але поки не зрозуміло наскільки швидко та ефективно вдасться приватному сектору впоратися з цим викликом, та як іранська влада буде цьому перешкоджати
• У протестів немає визнаних лідерів, штабу, організаційної структури та бачення, що робити далі. Але, це може народитися в процесі.
З позитивного:
• Іранський антиамериканізм відійшов на другий план. Влада хотіла б, щоб іранці кричали смерть США, але вони вигукують смерть диктаторам. Значна частина іранського суспільства вже не вірить у владну пропаганду про те, що це протести, організовані зовнішніми силами, перш за все США або Ізраїлем, з метою знищення Ісламської держави. Вони вже знають, що їх ворог не за кордоном, а всередині країни при владі.
• 83-річний Алі Хамінеї, верховний аятолла Ірану, лідер релігійної частини влади, почуває себе кепсько, нібито перебуваючи на лікарняному ліжку після чергової операції. Саме релігійна частина влади представляє КВІР, поліцію моралі та найбільшу жорстокість і репресії
• Президент Ірану Ібрагім Раїсі, хоча і є першим за багато років лідером світської частини влади, який сповідує такі ж погляди, що і релігійна влада, навіть очікуючи зайняти місце Хаменеї після його смерті, - все ж таки почуває себе невпевнено. Іранці та міжнародна спільнота переконані, що він прийшов до влади внаслідок фальсифікації виборів. Зближення з Росією та КНР напружує і без того гострі стосунки з іншими країнами в регіоні. В Лівані вплив іранських проксі хитається від коаліції США, Саудівська Аравія та Франція. В Сирії все більше амбіцій проявляє Туреччина. Перемир’я в Ємені 3 жовтня може бути не продовжено. По ядерній угоді Тегеран не може добитися суттєвих поступок від США та Е3. Ізраїльські та американські атаки на об’єкти іранських проксі посилилися. Вашингтон накладає нові санкції та посилює контроль за виконанням вже діючих. Росія демпінгує на азіатському нафтовому ринку.
• Демократичний світ об’єднаний після вторгнення Росії в Україну та має відпрацьовані алгоритми спільної реакції тиску, що можуть бути застосовані щодо Ірану. Конфлікти в регіоні суттєво зменшилися. Туреччина закопує сокири війни. Саудівська Аравія виходить з ізоляції. Вашингтон повернувся. Ізраїль зміцнює зв’язки.
6. Що буде далі?
Не знаю. Але зараз я щиро вболіваю за іранський народ та бажаю їм перемоги.
