Про расіянський космічний апарат "Луна-25" - Павло Бондаренко

Про расіянський космічний апарат "Луна-25" - Павло Бондаренко

Расіянський космічний апарат "Луна-25" "проявив добру волю" й "відійшов на більш вигідні позиції".

Коли вчився на істфаці товаришував з бібліотекаркою, бо був одним із найчастіших відвідувачів, тож іноді розмовляли про те-се. Її дядько в часи СРСР працював у знаменитому ОКБ-1 (ніні Ракетно-космічна корпорація "Енергія") і казав, що у 80-х роках ХХ століття СРСР у ракетно-космічній галузі СРСР відставав від США на 20 років. Сочатку я сприйняв усе те як байку, потім зрозумів що ніт...

За рахунок чого СРСР у 50-ті роки нібито вирвався вперед у ракетно-космічній гонці? За рахунок двох речей: роботі 200 німецьких конструкторів-ракетників на чолі з "правою рукою" знаменитого Фернера фон Брауна - Гельмута Греттрупа, які протягом 7 років (1946-1953) чимось таким в СРСР займалися, про що ні пересічні радянські люди, ні сучасні росіяни досі не підозрюють.

А ще завдяки... понтам і брехні. Радянська першість базувалася на власній таємності та використанні віддритості американців, що й дозволяло брехати та імітувати передові технології. Поясню.

Свою космічну програму американці не приховували й заздалегідь анонсували і запуск першого супутника, і першого асторнаівта. Користуючись цим в СРСР абсолютно таємно, але з вимогою будь-що випередити, готували свої запуски. Вийде невдалим - чорт з ним, все одно ніхто не дізнаєтеся, а якщо вийде - ми на коні.

Перший американський штучний супутник "Експлорер-1" було запущено менш ніж через чотири місяці після радянського ПС-1 і то через затримку. Але він був у порівняння з радянським як автомобіль "Феррарі" проти "Запорожця". Радянський фактично був шматком заліза. Він і називався "Найпростіший супутник". Зате вереску було - приблизно як із "Луной-25" пару днів тому.

Те саме з першою людиною в космосі. В СРСР чудово знали на яку дату заплановано старт американця. Тому в авральному режимі, "кров з носу" готували старт Гагаріна хоча б трохи раніше. Але абсолютно таємно - раптом невдало.

Шанси Гагаріна повернутися були менш ніж 40%, він навіть листа прощального дружині написав, який мали передати "у разі чого". Вона навіть не знала, що чоловік стартує. І полетів він мов мумія, мало не зв`язаний, потім жартував: Не заю хто я - перша людина в космосі чи остання собака".

А лише за 24 дні після цього свій політ здійснив Алан Шепард. На відміну від Гагаріна його старт транслювали у прямому етері, бо вірогідність успіху була близькою до 100%. Кожен охочий міг, купивши квитака, прийти й поглянути на старт на власні очі. І прощального листа він дружині не писав, і політ його був реально пілотований.

З того часу показуха і понти - то фсьо московської космонавтики. А після смерті Корольова (який всупереч міфам був гарним організатором, але як конструктор генієм не був, використовуючи напрацювання Греттрупа) усе пішло в болото. На Місяць "совіти" так і не змогли висадитися - технології не дозволили.

А коли вимерло покоління тих, хто вчився у Греттрупа і німців та працював під їхнім керівництвом (Корольов, Глушко, Янгель та ін) все зупинилося. Починаючи з 70-х років ХХ століття йшло лише "удосконалення" того, що було раніше без суттєвих проривів.

А на понтах, окозамилюванні та істеричних воланнях Проханова і Симоньян далеко не залетиш. Хіба що на "більш вигідні позиції".