"Про Зе!слуг і тарифи на воду" - Віктор Бобиренко

"Про Зе!слуг і тарифи на воду" - Віктор Бобиренко

Прийшла біда звідки не чекали
Бородатий анекдот в тему. Про те, як держава надає послуги населенню.
Клієнт замовив борщ. Чекає. І тут пружною ходою офіціант через увесь зал гордо несе борща. І усе б нічо так, але при цьому одною рукою несе підноса з борщем, а вказівний палець іншої руки тримає у мисці, що парує. Підходить. Ставить перед клієнтом:
- смачного вам
- а шо це за нафіг? – (афігєвший клієнт аж видихнути не може) – от шо це зараз було?
- Ааа, - каже офіціант всміхаючись, витираючи пальця рушничком – розумієте, у мене палець нариває, так доктор сказав його весь час у теплому тримати
- Так ти його собі в жопу засунь – зривається на крик клієнт
- А я його там і тримаю, коли не обслуговую клієнтів.
Десь так нам надає послуги і держава. Правда, будемо відверті, держава у цьому випадку не офіціант, а директор ресторану. Адже директор відповідає за підбір кадрів і за дотримання ними професійних стандартів. Але тому з них і спрос.
Тільки рік тому Володимир Олександрович Зеленський гнівно говорив, що великі тарифи це зло. І його нелегка доля – це боротьба з тарифами. Дон Кіхот так не боровся з мельницями, як збирався боротися на цьому фронті він – наша Зе!совість.
І йому, як Дон Кіхоту теж говорили: слухай, не царська це справа, президенту тарифами займатися.
Є спеціально навчений орган з довгою назвою: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в народі НКРЕКП. Державний регулятор, на хвилинку.
У цього органу є чітке положення про діяльність. Функціональні обов’язки. А роль президента куди важливіша: державу в оманах представляти, на Давосах виступати. Ну там, на края, десь із супостатами тАк «пасєрєдінкє дагаваріцца», щоб самим хоч щось лишилося. Самим, це Державі Україна, а не тим, хто лізе її представляти.
Але рік тому Володимир Олександрович вважав, що управляти країною – це як на трубі грати: нажимай та дуй. Ну, на крайній випадок, як на сцені Кварталу: ти щось сказав – усі поаплодували.
А воно, як кажуть, шось в натурі не то пальто.
Тут треба глибоко вникати не просто в в справи якогось КП «Бахмутвода». У цій країні таких усіляких водоканалів тільки - під сотню.
А вже Володимир Олександрович зуб дав, що підвищення тарифів не буде.
А воно он воно як.
Мало того сама доля допомагає нашому президенту. Зменшилася ціна на нафту. Відповідно поповзли вниз ціни на газ у Європейському хабі. Набагато нижчі ціни, ніж при капосному режимі. Тут би і вдарити автопробігом по бездоріжжю. Тут би і жахнути зниженням цін по єхидним порохоботам, які твердять, що «хуже будєт».
Тут би і не совати пальця в борщ.
Але тяжка доля принесла оптимістам не одну платіжку, а дві. Не тільки за газ, а і за послуги з постачання.
І вже бачиться веселий офіціант. Воно, звичайно, ми не пролетарії. І коли вже прийшли в ресторан – то будьте ласкаві – готуйтеся дати чайових. Ні - їжте вдома.
Але ж хочеться все таки без пальця. По чесному.
І ось, що ми бачимо. Комісія НРЕКП у вівторок, 4 лютого, обіцяючи зниження тарифів – все ж підвищила тарифи на воду у Києві та в усіх обласних центрах.
У середньому підвищили на 20%. Але у всіх містах по різному. Так, у Києві ціну підняли лише на 13,6% на воду і на 6,3% на водовідвід.
У Сумах же підняли на 22%. Найбільше ж підняли у Кропивницькому: на 28%.
Це мабуть Брагар постарався під шумок. І бабулі з Кропивницького і її Шаріку помстився за скандал.
Бо сутність нашого ресторану (Держави) така: якщо ви не дасте чайових офіціанту, який тримав пальця в борщі – він наступного разу туди ще й наплює.
Або змінюйте державу.

Віктор Бобиренко