«Росіяни, заходьте! Тут у нас тільки тероборона без бойового досвіду. І мінування мінімальне, аби ніжки свої не пошкодили» (с)
Це не слова звичайної людини, яку вже поплавило від того, що коїться навколо. Це на широкий загал говорить депутат Верховної Ради України, усім відома Марʼяна, фактично звинувачуючи військових у злочинній бездіяльності. «Росіяни, заходьте… тут у нас… без бойового досвіду… мінування мінімальне»… Нічого не нагадує, друзі? Бачу по очах, та ваших емоціях, що нагадує! Події початку 2022 року. Але, ми розберемо дії ВЛАДИ трохи пізніш, а спочатку я ще раз нагадаю події листопада, 2018 року. Захоплення українських катерів та буксира в Керченській затоці. Памʼятаєте? Впевнений, що памʼятаєте!
Що тоді одразу зробило вище політичне керівництво країни на чолі із Президентом України?! Звинуватили військових? Ні! Почали поливати лайном в соцмережах усіх генералів? Теж ні. Навпаки. Вони почали діяти системно та на випередження. Президент не сховався у власну інформаційну бульбашку, а терміново вніс до Верховної Ради пропозицію про введения правового режиму воєнного стану в окремих областях. І наприклад, як тільки депутати проголосували «за», в мій рідний Мелітополь примчались десантники 95-ї бригади. Почали займати позиції біля аеродрому. Десь інші підрозділи висунулися на визначені рубежі і так далі. Вище політичне керівництво країни спрацювало на випередження і армійські механізми почали працювати. Але лише після того, як отримали на це законний дозвіл.
Відкрию велику таємницю. Армія не може витрачати бюджетні гроші на власний розсуд.
- О, бля! А давайте ось тут побуду… захуяр@мо потужну лінію оборони?
- А давайте!
- Плюс. Доставай бабло.
Все це коштує величезних грошей. І якщо їх немає на відповідних рахунках, то… Щоби було більш зрозуміліше поясню простіше. Військо просто так не може гроші призначені на харчування, потратити на закупівлю трусів та шкарпеток.
«Чесно кажучи, я не можу зрозуміти їхню логіку. Це байдужість, чванство чи робота на ворога? Але такий у нас генералітет у переважній більшості» (с)
Гарно сказано. Потужно. Особливо про логіку і можливу роботу на ворога. Окей, давайте про логіку. Повертаємось до головного. А саме дій влади напередодні війни та й не тільки. Будемо розглядати що робила Банкова в грудні 2021 та січні і лютому 2022 року? Скільки тоді було побудовано рубежів оборони? Де було в рази збільшено мінування? Нічого не зробили? Хм! Дивно! А чого? Не знали? Проєб@ли? Не піздить… Вам місяцями союзники криком кричали про плани ворога. Навіть Голова ЦРУ приїхав в Київ, аби… До речі. А навіщо він приїжджав? Кави скуштувати? Помилуватись краєвидами української столиці? Чи знов ткнути носом в те, що буде завтра?
І?
І нічого!
Зовсім!
Хтось відмахнувся від попереджень, які лунали з усіх боків, а потім наприклад в Бузковому парку Херсону, гинули цивільні хлопці які стали на захист свого міста. Гинули без зброї в руках. Лише з пляшками із запалювальною сумішшю, проти російської бронетехніки. В цьому теж були генерали винні? Винні в тому, що хтось заздалегідь не вніс на розсуд Верховної Ради питання про запровадження правового режиму воєнного стану? Чому не вніс? Не подумав? Зайнятий був? Лижі обирав нові? Чи попросили не поспішати з цим питанням? Хто зна…
Добре. Це було тоді. Коли в найсвітлішій голові країни жили суцільні лижі, горілка в Буковелі та майбутні шашлики в травні. А тут злобні західні ЗМІ, які вже схожі на скабєєву. Ну хто ж міг подумати, да? Добре. Нехай… Скажіть будь ласка не шановні Слуги! На кой хер ви вже зараз проводите ааааж цілі засідання Ставки Верховного головнокомандувача, якщо питання побудови фортифікаційних споруд на напрямках вірогідного наступу ворога, стає для вас відкриттям століття?! Не було грошей? Угу… Тобто на той сраний телемарахвон гроші були? А щоби півроку тому побудувати фортифікацію зокрема в Харківській області, грошей не було?
Якщо зараз Україна почне вам задавати питання, втомитесь записувати!
Може, перш ніж звинувачувати в усьому військо, (в нашому випадку командуючих усіх військових ланок), варто подивитися в дзеркало? І не просто подивится, а самім для себе відповісти на просте запитання, «А в яку ціну, себто в яку кількість людських життів, обернулась Україні наша владна інфантильність та недалекоглядність як напередодні повномасштабного вторгнення росіі так і після»? Відповіддю поділитесь з усіма, чи то не наша справа?
І просто знайте… Жоден українець не пробачить загибель своїх рідних, близьких та друзів. Росіянам за те, що забрали їх життя. А вам… За те що ви тоді не дали країні можливість захистити себе так як треба, а не так, як вийшло!
